Scream VI

Одну секунду.

«Аста ель фуеґо». Зачекайте, будь ласка.

Так.

Сюди.

-Бувай. -Так, бувай.

Прошу сюди. Зараз до вас підійде офіціант.

-Привіт, Джейсоне. -Привіт.

Вітаю. Ви вже вибрали?

Так. Дякую.

-Як усе пройшло? -Чудово.

Привіт!

Реджі Привіт!

Соромно визнавати…

Я заблукав

Можна наберу?

-Ще один шот? -Так, будь ласка.

Реджі Вхідний дзвінок…

-Привіт, Реджі. -Лоро, привіт.

Дуже приємно, хоч і ніяково, познайомитися з тобою по телефону.

Не переймайся. Усе гаразд.

От що буває, коли вибираєш модне місце без вивіски на дверях.

Так, навіщо це робити?

Не знаю. Я переїхав у це місто кілька місяців тому.

-Я теж. Отакої! -Ого!

Ну, ресторан крутий.

-Він на вулиці Гудзон? -Так.

-А я на Гудзон? -Не знаю.

Я не на Гудзон. Чорт!

Я йду не в напрямку Гудзон.

-Ясно. -Вибач, будь ласка.

Не таке перше враження я хотів справити на професорку коледжу.

Я доцентка, викладаю кінознавство…

тож ти в безпеці.

Кінознавство? Як круто.

Так здається, проте я ж викладаю історію слешерів ХХ століття

для відбитих 19-річок.

Слешери, так? Який твій улюблений фільм жахів?

Не цей.

А чому слешери?

Ну, просто… Мене цікавить ця тема.

Культуру того періоду можна дослідити

за художніми засобами у фільмах.

Наприклад, убивця в масці, остання вціліла, різні правила:

не розділяйтеся, не займайтеся сексом.

-Не відповідайте на дзвінки. -Точно.

Це все кліше.

Але з цих кліше народжується аутсайдерське мистецтво.

Такий собі голос за безголосих.

Господи боже.

А я люблю романтичні комедії.

-Здається, я на Гудзон. -Добре.

Якого кольору фасад ресторану?

Здається, червоний.

Не бачу тут нічого червоного.

Можливо, я помиляюся. Зараз…

Я вийду й подивлюся.

Добре. Дякую.

Точно, червоний.

Не бачу тут нічого червоного.

Ти точно на Гудзон?

Чорт, треба пройти ще квартал.

Здається, можна зрізати у провулку.

Ресторан біля провулка?

Так! Тут є провулок.

Чудово. Я йду провулком.

Я тебе не бачу.

Що, справді? Ти впевнена?

У середині провулку смітники.

Їх я бачу, а тебе – ні.

Я тебе теж не бачу.

Це моторошно, правда?

Трохи.

Слешери ХХ століття, га?

Так. Ти точно йдеш у бік вулиці Гудзон?

Точно.

О, здається, я тебе бачу. Помахаєш рукою?

Бачиш мене?

Людина, яку я бачу, не махає рукою, а лише… витріщається на мене.

Ти впевнений?

А це вже дивно.

Вона йде до мене.

З тобою все гаразд?

Чорт. Він іде за мною.

Я нікого не бачу.

Чорт, він мене переслідує!

Де ти?

-У нього ніж! -Що?

І це ще не найгірше.

Найгірше те…

що ти викладаєш курс про слешери,

але зайшла у темний провулок. Сама.

Це вже не смішно.

Ні.

Не смішно.

Тепер я бачу щось червоне.

УНІВЕРСИТЕТ БЛЕКМОР

Привіт, Таро!

Джейсоне.

Ви з Ґреґом прийдете на вечірку ОКБ?

Так, якщо він вчасно закінчить проєкт з іспанської.

А твоя сестра прийде?

Сем нізащо не прийде на студентську вечірку.

Усе буває вперше.

Але не сьогодні.

-Можеш її переконати? -Це не моя проблема, а твоя.

-Залиши мені щось випити! -Добре, до зустрічі.

Коханий, я вдома!

Ґреґ?

Ґреґ?

Дзвонить Ґреґ

Вибач мені.

Я не стримався, а ще я мусив потренуватися.

Будь ласка, не сердься. Ти сердишся?

Я не серджуся, Джейсоне.

Друже, ми ж домовлялися не говорити цим голосом між собою.

Ми багато про що домовлялися.

Це ж Ґреґ, так?

А хто це може бути?

Де ти? Я хочу все тобі розповісти.

О, до речі…

треба піти на студентську вечірку. Там буде Тара.

-Як воно було? -Не по телефону, чувак.

І серйозно, вимкни цей клятий модулятор!

Я просто налаштовую голос.

Тобі треба тренуватися, мені теж.

Як скажеш.

Просто розкажи, що ти відчував.

І, можливо, тоді я вийду зі схованки.

Друже, я знаю, що ти не тут.

Зроби ласку.

Ну добре.

Усе було навіть краще, ніж ми уявляли.

Коли в неї увійшов ніж,

вона ніби перестала бути людиною.

Лише твариною.

І з кожним ударом

вона все більше розлюднювалася.

А потім…

стала просто м'ясом.

Але вона не була просто м'ясом, Джейсоне.

Вона була людиною. Нашою викладачкою кінознавства.

Так, але…

в дупу її.

Вона поставила мені «задовільно» за реферат про джалло.

Тому ти її вбив? Через задовільну оцінку?

А хто наступний, твій завуч початкової школи?

Ти знаєш, хто наступний. Чому ти так поводишся?

Годі тобі, Джейсоне. Як довго ми знайомі?

Сам скажи.

Вісім років. Познайомилися у середній школі в Атланті.

Розкажи мені, навіщо ти це робиш. Своїми словами.

Ми закінчуємо фільм Річі.

Правильно. Убивши Сем і Тару.

Чому ти дражнишся?

Чому не кажеш, де ти?

Чому ти знову про це питаєш? Я вже сказав.

Я тут.

Зіграймо у гру.

О чорт.

У «Гаряче і холодне».

Знайди мене, а потім ми підемо різати сестер Карпентер.

Ти встановив камери?

Так. Камери.

Зараз дуже холодно.

Добре, засранцю, зіграймо.

Холодно.

Трохи тепліше.

Тепліше.

Тепліше.

Знаєш що? Це дурість. Я кладу слухавку.

Але вже тепліше.

Холодніше.

Тепліше.

Тепліше.

Ти гориш!

О чорт!

Почуваєшся як тварина, Джейсоне?

Прошу, припини!

Як м'ясо?

Але треба закінчити фільм.

Кому потрібні фільми?

КРИК VI

Як вам нові ліки?

Добре, здається.

Небажаних видінь поки що немає.

Та найбільше я хвилююся за Тару.

А я хвилююся за вас.

Ви ходите до мене вже пів року,

а говоримо ми лише про те, як ваша сестра не може пережити

те, що сталося з вами рік тому.

Ви натякали на жорстоке ставлення

до вас з боку батька…

Та щоразу, коли я прошу подробиць,

ви замикаєтеся в собі.

Я нікому не довіряю.

Що ж.

Якщо вам потрібна моя допомога,

повідомте мені деталі.

Гаразд.

Моїм батьком був Біллі Луміс.