Nuovo Olimpo

ЗАСНОВАНО НА РЕАЛЬНИХ ПОДІЯХ

До мене більше не можна.

Ерманно повертається. Він мене поб'є.

Елено, йди до Марцелли.

Я їй дзвонила. Вона не бере слухавку.

Спробуймо ще раз.

Тобі треба йти.

-Я тебе не покину. -Я ж сказала: «Йди»!

Залишайся позаду.

Елено…

Залазь.

Я краще пішки.

Віддай нам дитину.

Припини!

Чудово! Молодець!

Так, але дайте мені кілька секунд.

Чудова робота!

-Ми зупинилися. Очистіть територію. -Добре.

1 ЛИСТОПАДА 1978 РОКУ

Прошу усіх відійти.

Давайте, прошу відійти.

Прошу, відійдіть.

-Як називається фільм? -«Рим без милосердя».

Обожнюю цю актрису! Хто ще працює над фільмом?

Я, пані. Хто ще може над ним працювати? Давайте, прошу.

Обережно.

Гаразд.

НОВИЙ ОЛІМП

…це погано. Відкидаєш їх на друшляк,

а потім додаєш жменьку солі.

І… коли накладеш усі шари зверху,

поклади на нього гарну тарілку…

Господи, я ненавиджу політику.

Ми чуємо одне й те ж місяцями.

…деякі демонстрації протесту…

Так краще?

Цей теж базікає про політику. Він завжди говорить.

Боже, я його терпіти не можу.

Зачекай.

Фільм почався десять хвилин тому.

Але перші 10 хвилин зможете подивитись на наступному сеансі.

Я зараз піду, дякую.

Тож, як я вже казала, баклажани насправді треба потомити.

Коли уся волога вийде, вони готові.

Що?

-Ти що не ревнуєш? -Не дуже.

Шкода.

Я вступаю до універу на архітектуру.

-Тебе не візьмуть. -Побачиш.

У зоопарк тебе, звісно, примуть.

І повертаються лелеки у політ,

швидкі, витягнуті ноги, довгі дзьоби, щоб кинути виклик бурі…

Гарні рядки, правда?

Прекрасні й глибокі.

Припини! Ні, припини! Ні!

Здавайся!

Я перемогла!

Я здаюся. Ти виграла. Ти чемпіонка.

Я перемогла!

Я перемогла! Я перемогла.

Гаразд.

-Тебе візьмуть в армію? -Авжеж.

-Поїдеш далеко? -Так чи інакше, я це зроблю.

Нізащо, ти нікуди не поїдеш.

Не геройствуй, тебе не візьмуть.

Чому б їм не взяти мене?

Знаєш, розумних залишають вдома.

Так, а дурні підуть воювати, еге ж?

Я не хочу, щоб ти мене дражнив, знаєш?

Що ж…

-Я маю тобі дещо сказати. -Я не хочу чути.

Хочеш зі мною покурити?

У коридорі.

Ні, дякую.

-Слухай… -Що ти даси мені завтра?

Це таємниця.

Я не хочу солодощів, які відразу з'їм і забуду.

Я хочу щось довговічне. Майже таке, як ми з тобою.

Багато років.

Поцілуй мене.

Коли ти тримаєш мене в обіймах, я нічого не боюся,

навіть війни.

Тож будь поруч зі мною.

Але я не побачив кінця.

Я бачив лише перші 10 хвилин.

-Я подивився до кінця. -Так, ти дивився у вбиральні.

Ні, я був у театрі.

Ти дивився на людей поруч.

Він новенький.

-Який гарний! -Зачекай.

-Вчорашній був привабливіший. -Який? Блондин?

У жодному разі. Він був незграбний.

Він з тих, хто каже: «Ні, дякую, я не курю».

Він думає, що крутий, але хоче справити враження.

Ага.

Хочеш закурити?

Дякую.

Я тебе вже десь бачив. Може, тут. Ти часто приходиш?

Ні, сьогодні вперше.

Справді?

Я потрапив сюди випадково.

Ти часто тут буваєш?

Іноді, коли хочу подивитися хороший фільм.

Підеш зі мною?

Зачекай, будь ласка.

Що?

Не тут.

Тоді чому ти зайшов?

Побути з тобою наодинці.

Але ти збуджений.

Дуже.

Але тут не можна.

Я Енеа. Як тебе звати?

-П'єтро. -П'єтро. Гарне ім'я.

Чесно, мені не хочеться. Не тут.

А де?

Я не знаю.

Я не подобаюся?

Ні…

Ти мені дуже подобаєшся, тому ідея робити це тут…

У тебе серце калатає.

Ти здурів?

Вибач.

ТУАЛЕТИ

Побачимося тут завтра?

Авжеж.

Бувай, Тітті.

Сьогодні був зворушливий фільм, так?

-Чому? -Ви усі виходите із замріяними обличчями.

Фільм був дуже добрий.

-Ти навіть не додивився до кінця. -Подивлюся завтра.

Завтра його не буде.

Ми щодня змінюємо фільми, ти маєш знати.

Звісно, сьогодні був кращий, ніж минулого тижня.

Без сумніву.

-Ти ще працюєш у кіно? -Маю кілька концертів.

Я досі вчуся, іноді волонтерю на зйомках.

Справді?

Як пощастило, добре тобі. Я б хотіла зніматися в кіно.

Я хотіла бути актрисою.

Якщо зніматимеш власний фільм, покличеш Тітті?

Я б хотів.

-До завтра. -Гей, люди.

Заспокойся. Ти сьогодні дуже балакуча.

Замовкни.

Треба бути таким балакучим, як вони.

Бувай, Тітті.

Ти закінчив з бухгалтерією?

Давай тоді. Йди геть.

Тату?

Вибач, я запізнився.

Ну що? Як фільм?

-Добрий. Дуже… -Романтичний.

Тобі б сподобався.

Підтверджую. Я скоро піду.

Нове серце.

Тепер треба подивитися, як воно реагує на старе тіло.

Не перебільшуй. Лише один клапан.

Проста процедура.

Так кажуть.

Я знаю.

Я ж не ботаніку вивчаю.

Точно.

Вибачте, лікарю.

Добрий вечір.

Ми на кухні.

Гадаю, я скоро буду спати в тебе.

Що сталося?

Божевільна Кетрін погрожує зібрати речі і повернутися сюди.

Це і її дім. У неї чоловік зануда.

Але такий гарячий.

Вечір добрий, Карло.

Цього разу мені дуже сподобалося.

Мені теж.

Отже, це правда, ти не збрехав.

Ви двоє справді нічого не робили?

Він не з тих.

Він ніяковіє, незграбний.

Думаю, у нього це вперше.

Так, але він пішов за тобою до вбиральні.

Він був збуджений, але не зміг.

Якщо так… він більше не з'явиться.

Алісо, він сказав: «Побачимося тут завтра».

-Я майже певен, що він прийде. -Майже.

Це «майже» — усе, що я маю.

Я тільки про нього й думаю.

Треба знайти інше місце, він не робитиме цього у вбиральні.

Хіба можна його звинувачувати, любий?

Ой.

Пам'ятай, що завтра у нас заняття цілий день.

Скажу, що хворий.

Якщо так продовжуватимеш, тебе виженуть.

Більше того, тимчасове волонтерство на знімальному майданчику — це добре,

але ти робиш так надто часто.

Мене не виженуть, я надто талановитий.

Якби у мене була твоя впевненість, я б змінила своє життя.

Я теж, з таким тілом і такою дупою.

Ти… брудна шовіністична свиня.

-Переночуй тут. -Ой.

Ми ще не закінчили, а ти вже говорив про нього.