Outlander

Раніше у серіалі...

Ми проводили в Шотландії свій другий медовий місяць.

Я хотіла, щоб це був сон, але знала, що це не так.

Я була вже не в 20-му столітті.

Це все одно, що опинитися в чужому світі,

який раніше бачила лише в телескоп.

Ти за мною стежиш?

Я Дугалові очі, а не голова.

Я підозрюю, що ти англійська шпигунка.

Мене звати Гейліс Дункан.

Сподіваюся побачити тебе сьогодні ввечері в залі.

Він пропонує замість дівчини відшмагати його.

Тобі не треба боятися ні мене, ні інших тут,

доки я з тобою.

Ти залишишся тут, як моя гостя.

Хочеш сказати, як твоя бранка, так?

Тільки якщо спробуєш утекти.

Я зв'язався з полковником Халліганом.

Він сказав, може пройти тиждень, перш ніж він видасть нові накази.

Френку, я вважаю, не варто використовувати твої зв'язки.

В інших нема того, хто змінив би їм накази.

Не розумію, чому ти взагалі хочеш...

Я хочу, щоб мій чоловік був зі мною вдома.

Але зараз це неможливо.

І якщо використовувати систему для власної вигоди,

можна просто плюнути на все

і почати говорити німецькою.

Будь ласка, послухай голос розуму, якщо не слухаєш чоловіка.

Любий,

усе буде добре.

Зі мною все буде добре. Я в цьому впевнена.

Ти мусиш вірити мені в цьому.

Горе тому, хто стане між тобою

і метою, яку ти собі поставила.

І чорт, як же сильно мені подобається

ця твоя впертість.

По вагонам!

Швидше!

Як кажуть, це за мною.

Усе не так.

Це я маю їхати зараз на фронт.

Ласкаво просимо в 20-те століття.

Благаю, не лізь під кулі без потреби.

-Не полізу. -Я тебе кохаю.

Клер Бічем Рендалл,

пообіцяй, що ти до мене повернешся.

Повернуся, Френку Рендалле.

Обіцяю.

Трясця його матері.

Що, трохи прохолодна?

Зате будеш сильною і матимеш холодний розум.

Я справді вмію митися і вдягатися самостійно.

Та мені не важко тобі допомогти.

У тебе така гарна шкіра.

Не бачила жінку, старшу восьми чи дев'яти років,

шкіра якої вціліла б від ран чи хвороб.

Пощастить твоєму наступному чоловіку.

Що таке?

Місіс Фіц,

можна я вам щось скажу?

Звісно, можна.

Стосовно мого чоловіка.

Він живий.

Ти що, втекла від нього?

Він був поганим чоловіком?

Ні, він чудовий.

Просто річ у тім...

Він ще не народився.

Я не розумію, що ти кажеш.

Місіс Фіц, здається,

я провалилася крізь час.

Ми поїхали в медовий місяць у 1945 році,

це буде через 200 років відтепер.

На Самайн я підійшла до кам'яного кола

в Крейг-на-Дун.

Знаєте, де це?

Знаю.

Я чула дивні розповіді.

Я доторкнулася до каменю, і він...

Світ кудись зник,

а коли я прийшла до тями, то була вже тут,

у 1743 році.

Я не англійська шпигунка.

Я з майбутнього.

У таке важко повірити.

Я й сама ледве здатна в це повірити.

Я навіть не знаю, чи зможу повернутися назад у свій час.

Мені треба повернутися до тих каменів.

Ти просиш моєї допомоги?

Як ви думаєте, Маккензі повірять мені,

якщо я скажу їм правду?

Можливо.

Ти вродлива і складно говориш,

але я тепер розумію, хто ти така.

Що?

Щезни, дияволице!

Я відрікаюся від тебе!

-Ні, місіс Фіц... -Я хороша християнка!

Я не дам тобі мене зачаклувати.

-Місіс Фіц, ні! -Відьма!

О так.

Сотні членів клану Маккензі з'їдуться

за наступні кілька днів на збори.

Ти слухаєш мене, дитино?

Вибачте, що?

Збори?

Мені цей термін незнайомий.

Це коли всі чоловіки клану Маккензі

з нагір'я приїжджають дати клятву вірності

кланові й вождю.

Востаннє таке було десятки років тому, коли Колума зробили лердом.

Я рада, що ти тут, щоб узяти на себе цілительство.

У мене повно справ і без того, щоб розбиратися, хто чим хворий.

А в тебе це добре виходить.

Дугал і вождь цього не забудуть.

Ти потрапиш до них у милість, навіть не сумнівайся.

Якби я й справді могла потрапити в милість до Колума й Дугала,

то, може, вмовила б їх відпустити мене

і почала б шлях додому, до Френка.

«Від головного болю:

візьміть один кінський кізяк. Старанно його висушіть».

Лікування й догляд за людьми

клану Маккензі здавалися найлогічнішим шляхом,

яким я могла б здобути їхню довіру,

але щоб зробити це, не викликаючи підозр,

мені треба було придумати, як застосовувати медицину 20-го століття,

використовуючи виключно методи й обладнання, доступні у 18-му.

«Мокриці».

Мокриці! Господи Боже, Рузвельт спаситель!

Поруч із банками голубиної крові, мурашиних яєць

та порошку з людського черепа...

Цікаво, чийого...

У колекції Бітона були трави та настоянки,

які дійсно мали цілющі властивості.

Нічого.

Ну, не так і страшно, правда?

Мої вартові почали проводити час на кухні,

доки я приймала пацієнтів.

Я казала собі, що це добрий знак, знак довіри,

відчуття, про яке вони, сподіваюся, скажуть Дугалу.

Даруйте, панове.

Мені потрібна допомога в кабінеті.

Треба викинути непотрібні ліки.

Чого це ви, двоє п'яниць, і досі

сидите в мене на кухні?

Якщо ви тут не працюєте, ідіть собі.

Ми просто виконуємо наказ,

пильнуємо за цією.

То це вона пиячить тут

уже дві години?

О, Шоно.

За це не переживай.

Іди вже додому.

Побудь зі своєю малечею.

А ви працюйте.

Хто це?

Покоївка Колума.

З нею все буде добре?

Так, із часом.

Цієї ночі помер її хлопчик, малий Ліндсі Макніл.

Що сталося?

Чому ніхто не прийшов за мною?

Міс, те, на що хворів малий Ліндсі, смертним не вилікувати.

Він ходив до Чорної церкви, так.

Куди?

До древніх руїн бенедиктинського монастиря.

Місцеві називають їх Чорною церквою.

Думаєте, ті руїни якимось чином його вбили?

Та не руїни, дурна жінко.

А демони, які блукають на волі в тих руїнах.

Бідолашна дитина.

Він і в найкращі дні був хворобливим.

Куди йому тягатися з дияволом.

Маккензі просить вашої присутності в його покоях,

місіс Бічем.

Ти що, не знаєш про існування гребінця, малий вилупку?

Не чіпайте, тітонько.

Мій небіж, Таммас Бакстер.

Ліндсі Макніл був йому за брата.

Маккензі чекає.

Іду.

Ліки на сходинці. Не побачити їх неможливо.

Якби ж я могла вилікувати Колума.

Це полегшило б його, як я знала, пекельний біль,

і, звісно, змусило б Колума бачити мене

у вигіднішому світлі.

Він буде трохи довшим, ніж стандартний сюртук.

Що ж, ви тепер теж нестандартні, правда, мій лерде?

Унікальний сюртук для унікального чоловіка.

Мені сказали, що ви найкращий кравець у нагір'ї,

щойно приїхали з Единбурга.

Дякую, мій лерде.

Моя дружина - з клану Маккензі,

і я завжди радий нагоді привезти її додому.

Це родичі вашої дружини підбурили вас

насміхатися зі свого лерда?

Насміхатися?

Хіба чоловічий сюртук зазвичай не доходить тільки до колін?

-Так. -А чи просив я

у вас щось інше, окрім цього?