Samurai Rabbit: The Usagi Chronicles

СЕРІАЛ NETFLIX

Ікузо!

Він виснажиться.

Заспокойся. Володар Коґане наказав позбутися від йокаїв.

Він не казав убити їх.

То це музей культури?

-Ніхто сюди не ходить. Це завалище. -Тут було чудово!

Тобто сумно, що місто дозволило йому так занепасти.

Тому тут повно йокаїв. Вони цукумоґамі.

Справді? Ану розказуй, ботане.

Цукумоґамі поселяються в речах, які занедбали.

Ну, тут повно занедбаних речей.

Ці йокаї не здаються небезпечними. Вони радше дратують. Годі!

-Усаґі, ти робиш тільки гірше. -Я нарешті бьюся з йокаями!

Так!

Припини!

Що це?

Йокай. Вони з духовної енергії. А це дух, що заволодів ширмою.

Гадаю, ти їх розлютив.

Біжіть!

УСАҐІ

ЧІЗУ

ҐЕН

КІЦУНЕ

СПОТ

Тут є кімната з коштовностями?

Як я могла про це не знати? Люблю культуру!

Обіцяю, більше не цупити гаманці!

-Володарю Коґане! -Ти злодійка!

Ви про прикраси? Просто хотіла занести, щоб їх почистили.

Можливо? Наскільки вам відомо?

Ти кишенькова злодійка.

Ти заплатиш за злочини проти Нео-Едо.

Головою!

Кіцуне, усе гаразд?

Ні. Володар Коґане…

Він щойно був там.

Хотів відрубати мені голову.

Дивно. Бо зазвичай ми відрізаємо злодіям руки!

Ні!

-Ти заплатиш за цей напад. -Як ти говориш без рота?

Я знаю, хто ти!

Ти Даре Мо, Безликий!

Малював тебе в дитинстві, бо обличчя не виходили.

Ти один із йокаїв, які можуть змінювати форму. Круто.

Я можу більше, ніж це.

Я можу тебе знищити.

Руки геть від мого друга, патолоч!

Тобі мене не подолати.

Я сильніший за тебе, маю тисячолітній досвід.

Мабуть. Але я ближче до меча.

Було напружено. То нам…

Як багато зубів!

Побач гнів шапки!

Ми ще зустрінемося!

Варто чекати неочікуваного, та коли це зубата шапка,

я питаю себе, чи цього хотілося б чекати.

Забагато прикрас як для бідної артистки.

Ти дуже осудливий як на хлопця, чий предок убив сьогуна.

Міямото Усаґі був великим героєм.

Я голодна,

а за ці прикраси можна купити їжу та, можливо, черевики, у яких нема дірок.

Так вони принесуть більше користі.

Гей, я…

Може, ти знайдеш Ґена, а я — Чізу,

і ми розберемося з цими йокаями, щоб не сісти за ґрати?

Не дуже… оптимально.

Що це, у біса, було?

Для того, хто працює в храмі, вміти таке геть не нормально.

Ну, знаєш, мій батько дечому мене навчив.

Він був майстром бойових мистецтв.

Гей, ти не мусиш казати мені правду, але не бреши.

Чізу, моя юна ученице.

Тецуджине! Що ти тут робиш?

Це певно Даре Мо. Він може бути ким завгодно.

Ти надто швидко думаєш.

Ще він любить розвернутися, а обличчя в нього вже нема.

Я зараз цього не робитиму.

Ну ж бо. Будь ласка.

Ні. Це не так весело, коли всі знають.

Зараз слушний час почати нас штрикати.

Гаразд.

Треба знайти Усаґі та Ґена.

Годі!

Ти прегарний буфет із чарівними фарбованими деталями.

А ці тарілки вишукані!

Я не хочу, щоб ці коштовні речі побилися!

Даре Мо!

-Що тут відбувається? -Один із них — Даре Мо.

Доведи, що ти Ґен. Розкажи щось про себе, що знаю лише я.

Ти нічого не знаєш. Ми щойно познайомилися.

Отже, це ти.

Даре Мо!

Стійте!

Це моя сестра.

Привіт, я Тошіко. Ґене, схоже, у тебе файні друзі.

Овва, ви надзвичайно схожі.

Чому люди так кажуть? Ми геть різні.

-У нього інший жилет. -Гляньте на її вії.

Вічність тебе шукав. Де ти була?

Спочатку я їздила з ярмарком,

а потім жила на кактусовій фермі.

-А потім… -Годі вже. Я скучив.

Але звідки ти знала, що він у музеї?

Ти знаєш, що він думає завдяки… магії близнюків?

-Здогадалася. -Я люблю музеї.

Ви геть не вмієте брехати.

Тошіко, у тебе знову проблеми?

Ну, я позичила трохи грошей.

-Не в Ескадрона кажанів. -У них.

Це погано?

Дуже. Кажани — дикі, безжальні тварюки.

Я багато позичила. Дуже багато.

Вони трохи збісилися.

Звісно, я їй допоможу. Вона моя сестра.

Припинімо розмови, і хай нас повбивають йокаї.

Що це за кімната?

Вітаю.

Дякую за візит у «Досвід володаря Коґане».

Тут ви дізнаєтеся все про героя Нео-Едо, володаря Коґане Куніхіко.

-Володар Коґане… -Це така фальшивка.

Як і справжній володар Коґане.

Як бридко. Це була моя…

улюблена частина музею.

Володар Коґане відомий у всьому світі…

Очевидно, що він сам це написав.

за доблесть…