Antwone Fisher

Компанія "Фокс Серчлайт Пікчерз" представляє

ІСТОРІЯ АНТУАНА ФІШЕРА

Антуан. Він прийшов.

Антуан прийшов.

Це Антуан.

Антуане?

Підйом! Всім підйом!

Чорт. Берклі? - Що?

Ти вже там 10 хвилин. - Пішов ти.

Часу в душі витрачаєш, як кінозірка.

Я скажу командирові. Давай, вилазь.

З дороги, донощику. - Вилазь вже.

Забоявся, чолов`яга.

Ой! - Ось так!

Годі вже, хлопче.

Що чистиш, Фішере?

Твою пику, як не заберешся від мене.

Що це в тебе не обличчі?

Ну, скажи, скажи. Ти ж любиш поговорити.

Відчепись від нього.

Що за бійка тут? Годі. - Все нормально, хлопці.

Нікчемо.

Старшина Фішере, вас звинувачено за статтею 1-28:

Напад на вищепоставленного військового.

Ваше слово на захист? - Я винуватий, сер.

В докладній ви пояснили, що напад на старшину Берклі було спровоковано

з расових причин. Це так? - Так точно, сер.

Старшина Берклі,

ви висловлювались щодо расової приналежності старшини Фішера?

Ні, сер.

Стояти! Слухати! - Стояти і слухати.

Це ВМС США, хлопче. Вважаю вас винним.

Накладаю штраф 200 доларів. Ніяких звільнень 45 днів.

Всі ці 45 днів маєте наряд поза чергою.

Я знижую вас у чині зі старшини третьої статті до рядового матроса.

Я рекомендуватиму, щоб вас обстежили в психіатричній клініці

до наступної операцї. Вільно, розійтись.

Ну, що? - Як все пройшло?

Все як завжди. А мене заберуть до психів.

До божевільні? - Фармере, заткнися.

Ти що, здався? Сто чортів.

Побачимось. Наступний?

Матрос Фішер.

Прошу.

Наскільки я розумію, ви тут не вперше.

Ходили до доктора Вільямса? - Він мене обстежував.

Ваша дружина? - Так.

Сідайте.

Отже, вам подобаються бійки. - Інколи це єдиний спосіб.

Це задарма не проходить.

Поговоримо про це? - Про що?

Що вас турбує.

Чого це мене має щось турбувати?

Тому що я стрибнув на білого хлопця, зі мною щось негаразд?

"Пошліть його до психіатра.

Нігер хотів вбити хазяїна. Мабуть він божевільний".

Бажаєте звільнення? - Нічого я не бажаю.

Але до цього йде.

Якщоб я хотів звільнитися з ВМС, я б пішов.

В самоволку? - Якщо це так зветься у ВМС.

Як ви вирішуєте проблеми?

У мене немає проблем.

Звідки ви?

Де ви провели дитинство? - В Клівленді.

Батьки там живуть?

В мене ніколи не було батьків. - Вони померли?

В мене ніколи, ніколи не було батьків.

Але ж це медичне диво, матросе Фішере.Звідки ви взялися?

Знайшли в капусті.

Гаразд.

Добре, прийдете до мене наступнонго тижня.

Я не прийду. - Чому це?

Бо зі мною все в порядку. - Тоді і побачимо.

Наступного тижня.

Запишіться на реєстрації.

Наступної середи о 14:00.

Ох. - Волкер, Філіп Волкер.

Це ім`я останнього хлопця, який підкрадався до мене.

Мене викрито. - Так, викрито.

Ну, як справи? Де був? - Відбуваю стягнення.

Знову? - Так.

Чому ж не на кораблі? - Ходив до шпиталю.

Чому?

Виконую завдання командування.

Що за завдання? - Не маю права казати.

Он як. - Так.

А я хотіла б запросити тебе на вечірку.

Мене?

Так, тебе.

Але ж в мене стягнення. - Так, ти казав.

Маю йти. Треба повернутися на корабель.

Мене мабуть вже шукають.

Побачимось. Чорт.

Побачимось після зняття стягнення.

Так.

Так. Приведіть.

Забери руки, чоловіче.

Мені здалося, що ви забули дорогу, тому надіслав почесну варту.

Може вам і вдалося мене сюди притягти, але розмови не буде.

Дякую. Ви вільні.

Не хочете зі мною розмовляти?

Дозвольте вам дещо пояснити. Як я веду справи, добре?

В мене немає зайвого часу. З вами в мене всього три прийоми,

щоб оцінити ваш стан і надати рекомендацій командуванню.

Командувач бажає викинути вас з флоту.

Можете сидіти і нічого не говорити. Але прийом не буде зараховано,

доки не буде розмови. - Немає про що розмовляти.

Чудово.

Сидітимемо, поки не з`явиться тема. Або поки я не піду на пенсію.

Мені байдуже. - Мені теж.

Порозумілися. - Гауптвахта.

Що з ним? - Посадіть мене на гауптвахту.

Ваша гауптвахта там, вмощуйтеся зручніше.

Все, час вийшов. Побачимось наступного тижня о 14:00.

Не бажаєте чипсів?

Що? - Я нічого не говорив.

А мені здалося, що сказали. - Лише прокашлявся.

Добре.

Щось турбує?.

Все гаразд.

Лише... - Лише що?

Марнуємо час. Марнотратство якесь.

Це не я марную ваш час, Антуане.

Що ви від мене хочете почути?

Це не я хочу почути.

Це ви хочете розказати.

Може задаватимете питання? Якось зрушимо.

Це я можу. Отже, ви казали, що вас знайшли в капусті. Чому?

Не знаю. Це перше, що влізло в голову.

А що це має означати? - А це означає,

що вас щось непокоїть.

Щось висить над вами тягарем. Ніби ви в темряві на самоті.

Ви казали, що у вас не було батьків.

В мене були батьки. - Вже краще.

Лише три прийоми, так? - Лише три.

Мого батька звали Едвардом.

То ви знали його? - Ні.

Навіть ніколи не знав його прізвища. - Знаєте, де він зараз?

О, так! - Нужбо.

Він пішов до своєї колишньої пасії.

Виникла суперечка. І вона застрелила батька.

А де в цей час була ваша мати? - За ґратами.

Розумію.

Я народився в тюрмі через два місяці після вбивства батька.

За що вона сиділа? - Не знаю.

Все, що знаю, я вже розповів.

Отже, вами займалася держава?

Так. Держава відправила мене в притулок.

Я мав там перебувати до звільнення матері.

Вона звільнилася, але по мене не прийшла.

Скільки ви були в притулку? - Два роки.

Які враження зараз?

Не знаю.

Але якісь враження щодо цього залишилися?

Як там було?

Дощі. - Як дощі? Добре.

А що це означає?

Знаєте, в Клівленді

весь час дощить. Себто, не весь час, звичайно,

але для дитини, яка хоче піти на двір та погратися,

завжди забагато дощів.

Звичайно, діти знають, що без дощів не обійтись.

Але для когось дощів завжди забагато.

Добре.

Мені прийти наступного тижня?

Так.

Ви пробували знайти матір?

Ні.

Гаразд. Побачимось.

Важкий день?

Звичайний день.

Ці помідори з нашого городу. - Дійсно?

Вони смачніші, ніж минулого року.

Я вже не зелений новачок.

Може вже навчилась готувати.

Помідори дійсно смачні.

Коли мені було 2 роки, мене відправили до притулку Тейта.

Проповіді преподобного Тейта були сповнені вогнем.

В нього була власна парафія.

Але парафіян було небагато. Пані Тейт, тітонька Надін,

мої притулкові брати.

Кіт. Він був мулатом.

Дуайт. І я.

Проповіді відбувалися тричі на тиждень:

по вівторках читання Біблії,

зустрічі волонтерів у четвер, репетиції хору щоп`ятниці.

Нас вчили, що як ми впіймаємо Святого Духа,

Пані Тейт дасть печива.

Так що ми його ловили кожної неділі.

Добрий Боже! Нумо, святкуємо!

Преподобному Тейту не подобався Дуайт.

Казав, що той надто самостійний.

І він пробував це з Дуайта вибити.

Іноді преподобний бив його чи не до смерті.

А вас бив? - Ні.

Гадаю, йому мене було шкода.

Я був йому вдячний. І за це мені було соромно.

А що пані Тейт?

А що вона?

Я не знаю, хто з вас, поганих, тухлих, упертих нігерів