Verified Stand-Up

НАЙКРАЩИЙ СТЕНДАП

Прошу, привітайте Асіфа Алі.

АСІФ АЛІ

Якого біса, Нью-Йорку? Погнали!

Боже мій.

Люди, я такий радий бути тут. Я божеволію.

Я одягнений, як довбаний хумус.

Так! Я не знаю. Це місце скажене, народ.

Люди, ви такі щасливі. У Нью-Йорку багато гарного розмаїття.

Я не ріс серед розмаїття. Тут є люди з Індії?

Дідько.

Я не знаю… Я не ріс серед… Я ріс в Аризоні, люди.

Ага, це провал.

Коли ви мігрант, то їдете туди, де є робота.

Ніхто не веде облік абощо.

Коли я ріс в Аризоні, там не було людей з Індії.

Там були тільки білі, мексиканці й ми.

Я думав, що я мексиканець, перші 15 років життя.

Я вам не брехатиму.

І біда в тому, що мені це добре вдавалося.

Я був молодцем. Я стригся під горщик.

Усі мої рухи у футболі були з ногами разом.

Я додавав спецій до манго. Я просто рвав.

Я злився, коли мені сказали, що я не мексиканець.

Їм довелося сваритися зі мною. Так мені це вдавалося.

Вони прийшли на мій день народження.

Мій друг Луїс сварився зі мною: «Ти не можеш бути мексиканцем.

Це неповага».

Я закипів. Знаєте, про що я? Тоді це була вся моя ідентичність.

Я зняв святковий ковпак.

І я такий: «Справді? Ти так зі мною вчиниш?

Тут? На моїй кінсеаньєрі?»

Це довбаний расизм, друже.

Я розізлився, а тоді мав стати індійцем.

Я навіть не знав, що є мільярд індійців.

Я не мав уявлення. Коли я дізнався, то скам'янів.

У старшій школі я такий:

«Нам слід натягнути презерватив на цю країну».

Є мільярд… Та мільярд будь-чого — це забагато.

Якщо ви мені скажете, що є мільярд черепах, я скажу:

«Нам слід переполовинити їх, так?»

Ми не віддаємо належного нашим батькам і дідам за те,

що вони зробили мільярд індійців.

Ви знаєте, як це важко?

Ви знаєте, як важко займатися сексом після індійської їжі?

Ви не знаєте ризиків.

Я кидаю вам виклик, слабаки.

З'їжте сьогодні карі й спробуйте трахнутись.

Ви не довірятимете жодній своїй дірці. За нами майбутнє.

А ця печія. Та вам пощастило, що це лайно гостре,

бо без цього нас би було чотири мільярди. Знаєте?

Нам потрібен виклик.

Тут є китайці?

Ваші батьки говорили про секс? Ні.

Хіба це збіг? Так, брате?

Дві країни з мільярдом довбаних людей у них… А розмов немає.

А потім ти на секунду замислюєшся про це. Ти такий: «Та це геніально.

Знаєте, чому ми про це не говоримо? Ми надто зайняті цим».

Знімайте штани, білі люди. Вам не наздогнати.

Знаєте, чому тут тільки четверо азійців?

Бо решта з нас вдома, трахається без кондома.

Я нещодавно був у Індії. Мені сподобалося, було добре.

Я побачився з кузеном. Він одружувався.

Це прекрасні емоції.

Що мене шокувало там, то це побачене по телевізору й у новинах:

там говорили, що вони досі вирішують, чи зробити одностатеві шлюби

законними в Індії, і я був шокований,

бо все своє життя я вважав, що вони в Індії законні.

Бо я не знаю, чи ви бували колись на індійському весіллі,

але це, імовірно, найодностатевіші події, на яких можна зібратися.

Я такий: «Що гетеросексуального в трьох днях танців нарізно?

Ти приїздиш на коні з кольє на шиї.

У цій події немає нічого гетеросексуального».

Як зі спокійним обличчям не пустити геїв на індійське весілля?

Типу: «Виженіть звідси геїв негайно. Замкніть двері.

Добре. Тепер, якщо дозволите,

я годуватиму свого кращого друга-хлопця з власних рук. Відкрий рота».

«Негайно виведіть звідси жінок!

І також замкніть двері, добре?

Тепер мені треба… Тепер, щоб у нас усе вийшло…

Добре. Тепер потрібно… Мені потрібні 14 моїх гетеросексуальних друзів, добре?»

І ми зараз будемо…

Диджею, зіграй щось круте, типу Джейсона Деруло».

І ми будемо триматися за руки,

а потім тертимемося одне об одного десь 22 хвилини.

Справжні передки до задків. Знаєте, про що я?

Я хочу, щоб мої діти побачили фотоальбом

і сказали: "У гетеросексуальності батька немає сумнівів".

Так, ми всі вдягаємося, як бісексуальні чарівники».

Я люблю весілля. Вони веселі. Маю надію, я колись одружуся.

Я хочу те, що було в моїх батьків. Мої батьки були одружені 45 років.

Можете це уявити? 45 років.

А вони індійці старої школи. У них шлюб за домовленістю.

Не сахайся від мене зараз, Нью-Йорку.

Ви шматки лайна. Ви присвоюєте.

Я бачу, що ви займаєтеся йогою, але ви не прихильники культури. Я бачу.

Ви будете пити чай лате, але не вийдете за незнайомця. Це бридко.

Ні-ні-ні.

Це було популярно в Індії в ті часи, знаєте?

Це був тогочасний Tinder. Один свайп, шляху назад немає.

Мої батьки хотіли мені такого шлюбу.

Мама завжди благала мене про це.

І знаєте, я виріс в Америці, тому засвоїв американські ідеї.

Тому я завжди відповідав їй: «А як же кохання?

Як же "Щоденник пам'яті", мамо?»

Коли ти кажеш це комусь у шлюбі за домовленістю,

вони тобі відповідають завжди одне.

Вона дивиться тобі в обличчя і каже: «Ти вчишся кохати».

Вони так кажуть. Якщо ви розмовляєте зі старим індійцем,

і він так робить, вас обманюють, ясно?

І вона така: «Ти вчишся кохати».

Я пам'ятаю, тато стояв за нею, і я глянув на нього.

А потім я глянув на неї і кажу: «Ти кохаєш тата?»

І вона зробила найглибше зітхання, яке я чув у житті.

Я такий: «Ти кохаєш тата?» І вона така…

«Я вчуся».

Я такий: «Досі. Святий боже».

Але не знаю. Я сам був дивним малим.

Я так сильно хотів поїхати з Аризони.

А тоді по телевізору не було смаглявих людей.

Я просто хотів вибратися. Шанс був невеликий.

Знаєте, про що я? По телевізору смагляві люди водили таксі,

заклинали змій.

Але я був оптимістом. Я такий: «Я хочу вибратися з Аризони».

«Заклинач змій. Зробімо це, трясця».

Я такий: «День профорієнтації. Зробімо це». Я пішов у бібліотеку.

Я справді погуглив це. Так буває.

Ви знаєте, що можна заспокоїти кобру флейтою?

Це правда. Приблизно як… Я не знаю.

Джаз їх заплутує абощо. Вони такі: «А де текст?

Це не пісня Dua Lipa. Що це за лайно?»

Я такий: «Круто, що ти це з'ясував».

Але хто взагалі розглянув цей варіант, щоб впоратися з коброю?

Хто був тим диваком на зустрічі 1 000 років тому, коли всі такі:

«Треба вбити її каменем чи палицею», —

і один дивний чувак у кутку такий: «У мене є ідея.

А якщо її приспати?» І всі такі: «Чий це кузен?»

Можете уявити, як дивно це було?

Коли вперше зачарували змію?

Можете уявити, яким божевіллям це мало бути 1 000 років тому?

Якесь село в Індії, так?

Кобра виповзає, готова зжерти довбане немовля абощо.

Розумієте мене?

Люди нажахані. «Боже мій! Тут кобра!» Усі розбігаються, так?

Здається, що цьому немовляті кінець, так? Але потім, ніби…

Тобто ніби дим розсіюється.

Знаєте, про що я? Типу із джунглів виходить цей дивний індієць,

схожий на Ленні Кравіца вилупок.

Розстебнута сорочка, блискучий без причин. Знаєте, про що я?

Інші діти на деревах.

Вони такі: «Та це той хлопак, що трахнув моїх маму й тата».

І він стає перед тією змією і такий: «Чекайте.

Я збираюся заграти цій сонній сучці один із моїх синґлів-хітів», —

і запалює на флейті, грає якусь Pony Ginuwine свого часу,

просто рве її, як виступ Ашера у Вегасі.

Знаєте, про що я?

Влаштовує змії довбану вечірку. Розумієте мене?

Так. І це спрацьовує.

Люди мали бути такі: «Якого біса тут коїться?

Чому в тебе ерекція?»

А він такий: «Тихо, чуваче». Він просто офігезний.

Я думав, що це найбожевільніше тут.

Але одного разу я був під кайфом. Буду з вами чесним.

І я такий: «Та все й близько не так».

Знаєте, що тут має бути найбожевільніше?

Як воно було для тієї змії.

Подумайте про це. Ви змія.

Ви, трясця… Ви керуєте джунглями. Вас ніхто не може спинити.

Ви просто підповзаєте до сім'ї, ковтаєте маля, повзете далі. Ніхто не…

Ви не уявляєте, що зустрінете чемпіона з R&B цього вечора.

Ви й гадки не маєте, що джаз зараз вас зачистить.

Ви повзете, чергове село. Зміїна впевненість.

Типу: «Я з'їм тут вас усіх…

Чорт!

Спокійно, татку».

Боже мій. Ти є на Spotify? Дідько.

Трясця. Мій язик зараз божеволіє.

Чекай. Чекай. Пауза.

Пауза.

Це так несподівано.

Хто ти?

Поклади мене в цей плетений кошик».

Люблю вас, люди. Я Асіф Алі. Щиро вам дякую. Дякую.

Привітайте Сабріну Ву.

САБРІНА ВУ

Боже мій. Оце воно?

Люблю виступати зі стендапом.

Бо я з Азії, тому всі одержимі питанням:

«Що твої азійські батьки думають про твою комедію?»

Добре, ось що каже моя мама:

«Я не люблю комедію. Я не розумію цінність сміху».

Дуже смішно.

Одного разу у моєму відео було те, що вона сказала, і тоді всі сахнулися.

Тому в мене почалася паніка: «Але вона іммігрантка з Китаю».

І тоді в коментарях почалося божевілля.

Усі білі люди були такі: «О боже. Це так сумно.

Ціла країна, повна людей, які не сміються».

А потім китайці такі: «Я китаєць. Я сміюся».

А потім вони почали гілку про те, що я за расизм.

І я: «Боже. Китайці, ви виграли.