The Good Place

ОРИГІНАЛЬНИЙ СЕРІАЛ NETFLIX

Спроба номер 803 мого нового проекту.

Цього разу все вийде. Я відчуваю.

Я готовий.

Ну що ж, почали.

«З зефірним котиком у серці»?

Це я написав? Маячня якась.

- Джанет. - Привітулі. Як там пісня?

Я вже божеволію, ще й дурний «мі мажор» не вдається.

Дати тобі чарівну гітару, яка гратиме за тебе?

Вона дуже популярна серед тутешніх чоловіків, яким за 50.

Ні, річ якраз у тому, щоб самому навчитися,

без потойбічної магії.

Але про всяк випадок приготуй гітару.

До речі, нам треба йти. Інакше спізнимося.

І куди летить час?

Зрештою усе почалося з фрази у книзі професора Мея:

«Смертність надає значення нашому життю, а основи моралі допомагають ним керувати».

Хвилинку, здається, там сказано:

«Основи моралі надають сенс подіям у нашому житті».

Прикуси язика, незнайомцю.

Думаю, що Чіді Анагоні,

який практично створив потойбіччя, знає, що каже.

Я впевнений, що маю рацію, це ж моя книга.

Так, професоре Мей, мабуть, ви краще знаєте, що написали.

Усе одно, йому варто прикусити язика.

Гаразд, друзі. Побачимося наступного тижня.

Професорка Ієронімі проведе лекцію щодо проблеми вагонетки.

Захопіть пончо. Це брудний експеримент.

Готовий, Чіді?

Привіт, Джеффе. Бачу, колекція росте.

Аякже. У мене тепер 322 жаби.

323. Щойно отримав ще одну!

А цей чоловік не натішиться жабами.

Він знає, що йому подобається.

Зустріч Об'єднаної ради з потойбічних справ оголошується відкритою.

Тільки швиденько, малята. Я щойно почала повторний перегляд «Залишених».

Якщо чесно, коли я дізналася, що Керрі Кун так і не номінували,

я ледь не знищила 2% людства.

Майкле, що нового?

Усе йде доволі добре.

Ще одна велика партія людей пройшла перевірку.

Серед видатних діячів, які сюди потрапили - Роберто Клементе,

Зора Ніл Герстон, святий Тома Аквінський...

- Так! - Поетеса-суфістка восьмого століття

Хазрат Бібі Рабіа Басрі і Клара Пеллер.

Жінка, що казала «де яловичина?».

Пройшла жінка «де яловичина?».

Кумедно.

Якщо чесно, найбільша проблема - брак архітекторів та акторів.

Вибачте, але молоді демони-актори геть не віддані своїй професії.

Вони думають, що можуть просто почати грати.

Вони мають зрозуміти, що гра - це реакція на ситуацію.

А реакція на ситуацію випливає з попередньої гри.

А попередня гра - це саме життя.

Трохи менше пафосу, акторко ти наша.

Шоне? Що в тебе?

Я почну з того, що скажу, що ця нова система - дурня,

і Майкл - дурня,

треба все викинути на смітник

і повернутися в той час, коли всіх катували.

Ми й досі стикаємося з перепонами, але ця система хороша і вона працює.

Облиш, визнай це.

Я ніколи-преніколи-преніколи,

преніколи-преніколи-преніколи-преніколи,

преніколи-преніколи-преніколи-преніколи,

преніколи цього не визнаю.

Я знаю, друже. Знаю.

ОСТАННЯ ЧАСТИНА

2242 ДЖЕРЕМІ БЕРІМІ ПІЗНІШЕ

- Котра година? - Не знаю.

Справді?

Так.

Якоїсь миті, сотні Берімі тому,

я вимкнула здатність розпізнавати час

будь-де у всесвіті, коли ми з тобою разом.

Мені подобається не знати.

Зараз 10.42.

Вибач, сказавши вголос те, чого я не знаю, я почуваюся дивно.

Я почуваюся дивно, коли щось знаю.

Ми з тобою дуже різні.

Піду зустрінуся з татом. Спробую ще раз.

- Успіху. - Дякую.

Я хвилююся.

У тебе все вийде. Ще одна гра, переможець отримує все.

Я люблю тебе і вірю в тебе.

Дякую, тату.

Ну гаразд, почали.

Фоул кидатиме... так!

МЕНДОЗА РОБИТЬ ЦЕ!!!

- У мене вийшло! - У тебе вийшло!

Понад 433 000 спроб,

але ти провів ідеальну гру серії «Мадден»!

У тебе вийшло!

ІДЕАЛЬНА ГРА

Це мій син.

У мене вийшло.

Гаразд.

- Джанет. - Привітулі.

Привіт, Джанет. Я приготував вечерю.

Ти завжди готуєш для мене, тож цього разу я вирішив приготувати.

І якщо чесно, результат не дуже.

Це спагеті.

Я знаю, що вигляд дивний,

але я шматочок відкусив, і на смак досить погано.

А ще я виклав виделки і ножі так, як це робили королі і королеви.

Ближче до тарілок.

А ще...

От клямка.

Так.

То...

Мені треба з усіма поговорити.

Покликати всіх сюди?

Ні, я...

У мене краща ідея.

Привіт вам.

Як приємно знову тут бути!

Ви навіть відновили його первинний вигляд.

Що тебе надихнуло, Джей-собацюро? Захотілося замороженого йогурту?

Ні.

Хочу вам дещо сказати.

Я йду.

Йду в ті двері.

Ти впевнений?

Так.

Час настав.

Ми подумали, що найкраще буде

зібрати всіх разом на прощальну вечірку.

Будемо їсти і пити, потанцюємо...

Весело.

Гаразд, друзі, ви сумні.

Я знаю, бо такий вигляд мали мої вчителі

щоразу, коли я піднімав руку.

Але давайте радіти. Я подіджею.

Усю ніч гратиме електронна танцювальна музика.

Ну ж бо.

Тепер мені сумно з двох причин.

Привіт, Даґу.

- Привіт. - Розважаєшся?

Я з'їв тону курятини.

Мабуть, добре, що ти вибрав молоде тіло.

Так.

Як справи?

Усе добре, Майкле.

А в тебе?

Ну...

Мені сумно.

Я знаю, що ти найдосконаліша істота у всесвіті,

але маю тобі нагадати, що ти теж можеш сумувати.

Я знаю.

Мені трішки сумно, але я знаю, що час піти для нього настав.

Зі мною все добре. Чесно.

Прийдеш поговорити, як буде потреба?

Звісно.

Як у всіх настрій?

Що ж, друзі, у нас для вас особливий сюрприз.

Тут моя стара команда, «Танцювально-танцювальне рішення»!

Ви готові всмалити востаннє?

Це було щось.

Я ніколи не забуду цього вечора,

поки не увійду в ті двері і не розчинюся у всесвіті.

Можна тебе дещо спитати, друже?

Як ти зрозумів?

Розумієш, я не чув ніякого дзвіночка чи чогось такого.

У мене раптом виникло відчуття спокою,

наче повітря в моїх легенях було таким самим, що й повітря поза тілом.

Спокій.

Це схоже на відчуття, коли ти думаєш, що перець чилі буде пекти,

але все одно відкушуєш шматок, а він якраз потрібної температури.

Хочеш вір, хочеш ні, а це відчуття мені знайоме. Це круте відчуття.

Я ж кажу.

Можна вас щось спитати?

Я боюся, що Джанет мене забуде.

Я не проти, щоб вона закохалася ще раз.

Якщо на горизонті з'явиться Джейсон Момоа чи Лара Крофт, розкрадачка гробниць,

і Джанет така: «А хто тут у нас?»

Я тільки за.

Але буде сумно, якщо вона мене забуде.

Тому я приготував їй це.

Що скажете?

Дуже мило.

Але вона тебе не забуде, старий. Вона в принципі не забуває.

Вона пам'ятає все, що колись сталося.

Навіть якщо вона й когось забуде, не думаю, що вона забуде тебе.

Дякую.

Коли в мене з'явився Джейсон, мені було 18.

Джейсон виховував мене так само, як і я виховував його.

Дякую, що був хорошим татком, синку!

Я люблю тебе, тату!

Джейсон - найреальніший чувак.

Ніхто з нас уже не реальний.

Ми всі тепер привиди Каспери.

А це кумедно, бо ми з Джейсоном навіть не білі.

Чому всі привиди білі?

От клямка, привиди - расисти?

Я хочу сказати, що люблю тебе, собацюро.

Ти мій герой.

Ти мій найкращий друг.

І ти мій страж.

Можеш сидіти на лавці скільки захочеш.