French Exit

М-с Прайс, ви не можете з'являтись ось так без попередження посеред семестру

та забирати свого сина зі школи.

Я не хочу і не буду заповнювати ці папери.

І, боюсь, на цьому пісенька скінчена.

Доброго ранку.

- Що хочеш робити? - Я не знаю.

Хочеш піти звідси зі мною?

Ці правила встановлені не просто так, м-с Прайс.

- А як же мій одяг? - Я куплю тобі новий.

Ти напився до нестями з вагомої підстави?

Це жорстокість твоєї музи доводить тебе до безсоння?

Ні.

Місячні?

Як справи зі Сюзан?

Якщо ти не знала, у нас складний етап в стосунках.

О, як то бути молодим та закоханим.

Ви зустрічаєтесь сьогодні?

Все одно не зможу піти з тобою. М-р Бейкер наполягає на зустрічі.

Знов буде благати бути ощадливою?

Побачимо.

Нічого не залишилось.

Чого саме?

Ти не про гроші на моєму рахунку?

- Це давно вже не ваш рахунок. - Він на моє ім'я.

Ім'я ви можете собі залишити, але кожна копійка на цьому рахунку

на додачу до капіталовкладень та нерухомості

повернеться до банку.

Нерухомість...

У вас відберуть дім після першого січня.

Але, авжеж, я зможу забрати гроші, які належали мені до шлюбу.

Вони вже давно змішались у вартість маєтку.

Та й, пробачте мені, але це не була велика сума.

А спадок Малкольма?

Ні.

Я сім років вас попереджував, що таке може статися.

А потім ще три, що до цього йде. Чим, по-вашому, це мало скінчитися?

Френсіс, що... Яким був ваш план?

Я планувала померти раніше, ніж закінчаться гроші,

але якось все живу та живу.

І ось до чого дожилась.

Гаразд.

Значить все вирішено.

А тепер скажіть, що мені далі робити.

- Робити? - Так, скажіть мені, будь ласка.

Що я можу сказати? Позичте грошей у друзів.

Неможливо. Назвіть інший варіант.

Єдине, що ви можете зробити, Френсіс, це продати усе.

Продайте коштовності, картини, книги.

Продавайте приватно. Дешево.

Принесіть мені чеки, і я все переведу для вас у готівку.

А що потім?

А потім...

робіть, як хочете.

Обережно.

Сюзан...

А якщо нам піти до Френсіс і розповісти про наші заручини?

Разом.

- Нам з тобою? - Так. Разом.

- Коли? - Зараз.

Зараз разом поговорити з моєю матір'ю?

Ні.

- Чому? - Це погана ідея.

Єдиний варіант, що це спрацює, якщо я сам розповім.

- Чого саме ти боїшся? - Того ж, чого і ти.

Я скажу їй зараз.

Послухай, мені треба з тобою поговорити.

Ти готуєш?

Ні.

Просто подобається звук.

То у чому справа?

У чому справа, м-р Буркотун?

Мої новини важливіші за твої.

Готовий почути?

Ми банкроти.

У нас нічого не залишилось.

Нічого!

...дорогоцінні метали бо вони є довгостроковими активами.

Золото - це гроші.

Отже можна зберігати золото у якості резервного активу.

Золото не купують сьогодні, аби продати завтра.

Щодо мого гонорару.

Тридцять відсотків чистими, і це не обговорюється.

- Невже? - Точно.

А все ж? Доведеться обговорити, якщо ви хочете працювати зі мною.

Двадцять сім відсотків.

Я дам вам 15 відсотків, або подякую за ваш час.

- Двадцять п'ять. - О, м-ре Руді.

Якщо почую іншу цифру, яке не буде 15, то запропоную 14.

Назвете другий варіант, то я скажу 13, і буду опускати цю цифру раз за разом,

доки ваші комісійні...

і ваша маленька роль у моєму житті

не знизяться до нуля.

Так неможливо вести перемовини. Це непроста робота.

Це може нашкодити моїй репутації.

Вашій репутації?

- Смішно. - Справді?

Чи доходили до вас якісь чутки стосовно мого психічного здоров'я?

Ні.

Ну, я чув, що ви дивна.

- Дивна? - Так, дивна. Складна особистість.

Складна.

І потім ця історія про вашого чоловіка.

Яка така історія?

Це ж ви його знайшли.

Так. І що?

Ну, розумієте.

Щодо того, що я знайшла його, але потім залишила тіло на деякий час?

- Люди досі говорять про це? - Авжеж, говорять. Аякже.

Зараз я розповім вам правду про мою особистість.

Я більш, ніж дивна.

У мене є досить сильне бажання підпалити цей будинок,

і щоб ми з сином залишились у ньому.

Що ви про це думаєте?

Це не моя справа.

А я скажу, що ваша.

Бо якщо я не отримаю бажану ціну,

то це сильне бажання стане ще сильнішим.

Квочки вже розкудкудакалися, Френсіс.

- Вони кажуть, що я без копійки? - Так. А це правда?

У мене виникла одна ідея.

Можливо, ідіотська. Не знаю. Але чим більше варіантів, тим краще?

Поживеш у моїй квартирі в Парижі?

Я не була там рік. Вона стоїть порожня.

Лише щоб поїхати з Нью-Йорку, люба.

Це розумно.

Розумно.

- Розумно. - Розумно.

- Я заплачу. - Ні.

Френсіс...

Дякую.

Чек ще раз повернули, м-с Прайс.

М-с Прайс?

Можна мені отримати готівкою?

У тебе є готівка? Для Сильвії.

- Скільки? - Шістсот.

Дякую, Малкольме.

Плани міняються, малий.

Я не знав, що взагалі був якийсь план.

Було прийняте рішення, що ми переїжджаємо у Париж.

Ми?

Надовго?

Важко сказати. Можливо, до кінця життя.

Що ти хотів повідомити, Малкольме?

Ти розповів матері про наші заручини?

Я хочу це зробити.

Єдине, чого я не можу зрозуміти,

сподіваєшся ти або ні, аби я на тебе чекала.

Авжеж, я сподіваюсь.

Але мені було б не дуже шляхетно просити цього, правда?

То тебе цікавить шляхетність?

Мене багато чого цікавить.

Ти вважаєш, що тебе можна назвати боягузом?

Ні.

Як ти би сам себе змалював?

Не знаю, чи я б витрачав на це енергію.

Хочу, аби ти знав, що я намагаюсь розлюбити тебе.

- Сюзан... - Що?

Я їду в Париж.

Париж.

Коли ти їдеш в Париж?

Скоро.

- Наскільки скоро? - Думаю, завтра.

То, ти думаєш, завтра?

А коли повернешся?

У цьому і проблема. Я точно не знаю.

Що ж.

Авжеж, це все дуже зворушливо.

Що?

Твоя відданість жінці,

яка тобою майже не цікавилась, доки тобі не виповнилось 12 років.

Що ти відмовляєшся порушити ті правила,

які вона створила для її власної користі.

Не треба приносити квіти тому, з ким ти прощаєшся, Малкольме.

Будь ласка, йди.

Усе хороше колись закінчується.

- Ти впевнена, що вам треба їхати? - Так. І нам дуже шкода.

Як прикро, бо ми так гарно проводили час.

- Справді? - Дуже приємний вечір.

Мені дійсно не хочеться йти, але, схоже, у нас дома надзвичайна ситуація,

і що тут зробиш у такому випадку?

Нічого не зробиш.

Мені буде цього не вистачати.

Чого?

Цього.

Можете чимось поділитись, друзі?

Можливо.

Але спочатку скажіть, нащо вам гроші?

Якщо хочете знати, то я куплю собі трохи вина.

Як вас звати?

Ден.

Деніел, що ви зробите, якщо ми дамо вам двадцять доларів?

Я куплю трилітрову пляшку вина "Три рози", пачку цигарок та сосиску.

І куди ви все це понесете? До своєї кімнати?

Я віднесу це все в парк.

Там я сплю більшість ночей.

Отже, ви ляжете під кущем,

викурите цигарки та вип'єте вино.

І будете дивитись на зірки.

Чом би й ні?

Цей хлопець вас не потурбував?