Assassin Club

Тату!

Мій поцілунок.

Я тобі казав їхати одразу зі школи, а не заїжджати додому.

На вулицях небезпечно.

-Але я… -Забула сукню, так.

Ходи.

Весільна обручка мами.

Досі мене супроводжувала лише твоя мама.

Ти достатньо доросла.

Я подумав, що ти маєш одягти щось із її речей.

Твій дядько чекає надворі.

Одягни сукню.

О боже.

Ні!

Тікай!

Джонно!

Джонно!

Джонно.

Іди! Знайди мого брата!

Джонно!

Це Лука Лесек.

Він керує найбільшою операцією з торгівлі людьми в Східній Європі.

Переважно діти й жінки.

Використовуються для примусових робіт, проституції тощо.

А ще керує місцевою поліцією, звичайно ж, за допомогою відкатів.

Я тобі казав?

Просто за рогом, поруч із місцем, де ти зараз,

є найнеймовірніший бар.

Не знаю, який він зараз, але в 90-х

там були найвродливіші жінки у всій Східній Європі.

Тобі подобається звук власного голосу, чи не так, старий?

Морґане, хлопчику, я лише намагаюся допомогти.

Знаєш, у житті є більше, ніж просто…

Знаєш, я не проти путівних порад від такого старіючого розпусника,

але зараз це не на часі.

Гаразд, що ж, не заважатиму.

І зроби мені послугу.

Спробуй не зрівняти з землею прекрасне місто Любляну.

Не можу нічого обіцяти.

Безпечної подорожі.

«Без надії чи страху звір чи птаха кінчає свій вік.

Смерть свою чекає лиш чоловік

з надією та страхом».

Дідько!

Де ти, вилупку?

Трясця.

Ну ж бо.

КЛУБ НАЙМАНИХ ВБИВЦЬ

Боже!

Радий, що додзвонився, Морґане. Розповідай.

Сказати, що все пішло не так, – це нічого не сказати.

Мені шкода це чути. Не хочеш пояснити?

Виколупую кулю з тіла, але…

Хтось мене підстрелив, коли я взяв Лесека на приціл.

Знаєш, кілька поверхневих ран тут чи там

значною мірою входять у нашу роботу.

Усе було розраховано. Професійно.

Схоже, була залучена третя сторона.

Ще один стрілець?

Слава богу, що ти живий. А що Лесек?

Чувак, який стріляв у мене, його пристрелив.

Очевидно, не надто вибірковий.

Авжеж. Що ж, я спробую подізнаватися – може, щось з'ясую.

Ще одне.

З'явилася нова робота, надійшла, коли ти поїхав.

Думаю, настав час дати молодим талантам дорогу, друже.

Тим, хто не проти, щоб у них стріляли.

Ні-ні.

Морґане, такі речі так просто не передаються.

Це велика справа.

Тож безпечної подорожі.

Поговоримо про це, коли повернешся, гаразд?

Мій день щойно став кращим.

Ти поранений?

О ні.

Просто стомлений. Дуже довгий день.

Я все чую. Увімкни відео, прошу.

Поганий сигнал, крихітко.

Навряд чи відео з'єднається.

Ну ж бо. Я хочу тебе побачити.

Я погано сплю, коли тебе немає поруч, ти це знаєш.

Думаю, ти надто тісно зав'язала халатик.

Невже?

То, може, розв'язати його трохи?

Справді, так краще.

Вибач. Поганий зв'язок.

Це жорстоко.

Слухай, я мушу… Мені час іти.

Поспішаєш на літак?

Добре. Кохаю тебе.

Сумую за тобою.

О боже.

Напад завершився смертю Луки Лесека,

лідера кримінального кільця Любляни.

Конкурентний синдикат? Можливо. Особистий ворог? Імовірно.

Проте звіти про розтин свідчать про дещо інше.

Очевидно, що це зроблено тренованою рукою.

Якщо глянемо на рани тут, то вони набагато точніші за ті,

які можна очікувати від війни між бандами.

Вхідний отвір кулі та її прицільна точність

дозволяють припустити замовне вбивство.

На мою особисту думку, найманий вбивця з військовим минулим.

Наш найкращий варіант наразі – працювати з місцевими органами влади.

Отже, пані й панове, берімося до роботи.

У нас багато справ.

Дякую.

Що сьогодні відбувається у світі?

Що ти задумав? Щось погане?

Графіті. Гаразд.

Що ж, більше практики, друже.

А ти?

Ну ж бо. Я знаю, що ти хороша людина.

Купи йому води абощо.

Ось так.

Залишилися ще хороші люди в цьому світі.

Ось і вона.

Я сумував за тобою.

Який я радий тебе бачити.

Я маю дещо для тебе.

Схоже на те, що йому кепсько довелося.

Ти й гадки не маєш.

Якось ти все ж дозволиш мені подарувати тобі щось гарне.

Мені подобається це.

-Ходімо додому. -Я тобі ще таких подарую.

Ти світло очей моїх.

Як добре, що ти повернувся.

-Привіт. -Привіт.

-Що це? -Нічого.

Звичайна подряпина. Знаєш, який я незграбний.

Якого біса, Морґане?

Що це?

Не хотів казати тобі, я ж знаю, як ти ненавидиш мотоцикли.

У одного з хлопців був мотоцикл.

Спам'ятатися не встиг, як лежав догори дриґом у кюветі.

Мені шкода. Але це нічого.

-Усе гаразд. -Ні, не гаразд.

Щоразу, коли ти їдеш, з'являються синці, порізи, подряпини…

А тепер це?

-Я зараз тут, чи не так? -А як щодо завтра?

Завтра я теж буду тут.

І наступного дня, а ще наступного й через день.

Ти так просто мене не позбудешся.

Пообіцяй.

Якщо втримаєш мене, авжеж, пообіцяю.

-Утримаю. -Невже?

Дідько!

-Усе гаразд? -Усе добре.

Просто двічі зламані ребра, але нічого.

Інструкції були дуже чіткі.

Так, а я казав, що виходжу з гри.

Морґане, це було близько. Я розумію.

Ти зазирнув у вічі власної смерті. Так.

Але послухай, у тебе був кепський день. У всіх бувають кепські дні.

Гіоза. Вони дуже смачні.

Навряд чи ти мене слухаєш. Це кінець.

Справді кінець.

Соєвий соус закінчився.

Офіціанте!

-Ти нестерпний. -Морґане, сядь. Ну ж бо.

Не будь таким драматичним. Припини.

Не все так просто.

Клієнт просив саме тебе.

Чому?

Через твій хлоп'ячий запал чи диявольський шарм. Хтозна?

Або просто фанатіє від твоєї роботи. Байдуже.

Справа в тому, що це не одна робота.

Їх шість. Шість окремих контрактів.

І за кожний платять мільйон доларів.

А ці гроші забезпечать тебе на все життя.

-Яким буде це життя? -Таким, як ти захочеш.

Це шість мільйонів доларів.

Не знаю, чи знайомий ти з цією концепцією,

але за це можна купити до дідька пляшок «Піно Нуар».

Ми робимо хорошу роботу.

-Хорошу? -Необхідну роботу.

Це погані люди.

Я знаю, що вони мають заплатити за свої гріхи в майбутньому житті.

Але навіщо так довго чекати?

Не знаю. Ця остання робота…

Знаю, але ти вцілів.

-Знаєш чому? -Бо саме цього ти мене навчив.

Саме це ти маєш робити.

Отже, ці шість контрактів…

Пам'ятаєш, як ми вперше почали працювати разом?

Я був ще дитиною.

У мене не було ні плану, ні зв'язків, ні уявлення.

Минуло багато часу. Гаразд.

Настає мить, коли ти мусиш зрозуміти, що треба піти.

Коли ще можеш прокинутися вранці й насолодитися світанком.

Бляха, я люблю світанки, Колдвелле. Справді люблю.

Тож якщо тобі так сильно потрібні ті гроші,

то ти мусиш натиснути ті гачки сам.

У чому справа, Морґане?

Є три причини, через які такі люди, як ми, зупиняються.

Перша – ми знаходимо Бога.

У твоєму випадку це дуже малоймовірно.

Друга причина, і я щиро сподіваюся, що це не вона, — жінка.

Слухай, цієї причини не буває достатньо.

Повір мені, я знаю.

-І третя… -Ми помираємо.