Little Voice

ВНУТРІШНІЙ ГОЛОС

НЕ ЗНАЮ

Елло.

Стояти.

Ходімо.

Хороші песики.

НЕ ЗНАЮ

Що це зі мною

НЕ ЗНАЮ ЯК ВИЙТИ НА СВІЙ ШЛЯХ

ПОСТІЙНО ПОВЕРТАЮСЯ ТУДИ ДЕ ВЖЕ БУВАЛА

МАНГЕТТЕНСЬКИЙ МІСТ

НЕ ЗНАЮ НЕ ЗНАЮ

ХТО Я КИМ Я Є

НЕ ЗНАЮ ЩО... ЩО ЦЕ ЗІ МНОЮ?

Не знаю, що це

Що це зі мною

Не знаю Як вийти на свій шлях

Постійно повертаюся туди Де вже бувала

Не знаю, як вирватися вперед

Ясніше не стає

Знаю, що зависла Що завмерла на місці

Просто стою собі

І нічого не знаю

Перепрошую. Не хотів переривати.

Чесно. У тебе нема подовжувача...

Ти хто в біса такий?

Даруй. Я Ітан.

Я винайняв сусідній гараж,

отже... тепер ми сусіди.

Не можна отак... Це приватний...

Не можна отак шпигувати.

Ти не зачинила двері.

-Це приватний простір. -Авжеж.

-І подовжувача в мене немає. -Зрозумів.

Красива пісня.

Лайно, а не пісня.

Як ти знаєш?

Ти ж нічого не знаєш.

Лови.

Дякую.

Бесс.

-«Пес»? -Ні. Бесс.

Мене звати Бесс. Бо ти... не спитав.

Бесс.

Так.

Так, чому б і ні. Я не проти випити, Ітане.

Може, візьмеш пляшку з собою?

Знаю, що ти цінуєш приватність.

Слухай, пробач. Я знаю, що була...

-Зазвичай я так не поводжуся. -А як ти поводишся... зазвичай?

Я просто... не люблю, коли хтось слухає мої пісні.

-Узагалі? -Я пишу їх для себе.

І я обіцяла собі, що сьогодні допишу цю пісню.

Я чудово тебе розумію.

Не маю наміру тобі заважати.

Так.

СКЛАД ЕС-ДЖЕЙ-БІ

Чому саме старші танцівники?

Вони граційні. Це не кожному до снаги.

Чому це?

Можливо, тому що мене ростив дідусь.

Він...

Коли ми переїхали сюди, він захопився старими мюзиклами.

Красень.

Отже, Бесс,

чому ти пишеш музику, якої ніхто не слухає?

Я співаю кавери. За це платять.

А пишу я для себе, наче... у щоденник.

То ти ховаєшся в комірчині.

Співаєш у комірчині, не виходячи на публіку. Зрозумів.

Так. Я пробувала.

Слухачі... не оцінили.

Ця пісня, що я чув, надзвичайна.

Як слухач, я хотів би ще.

Вони не хотіли. І висловили це дуже чітко.

Сподіваюся, що колись... витісню цей спогад з пам'яті.

Ти не схожа на людину, якій важлива думка інших.

Інколи здається, що я мала народитися 50 років тому.

О, не кажи.

Старі танцівники танго – от хто ми.

Так. У порівнянні з музикою, яку слухає більшість,

моя здається надто серйозною.

Тепер дуже цинічні часи.

На це потрібна відвага.

Не знаю, що це

Що це з тобою

Чому ти налякав мене? Ти ж нічого не сказав

Як тобі вдалося це зробити?

Звідки ти прийшов?

Куди ти підеш далі?

Якщо мені потрібно Йти тобі назустріч

Як мені знати?

Я нічого не знаю

Так.

У цю гру я грав з дідусем, щоб поліпшити його англійську.

Одним словом, лише одним словом опиши, хто ти.

Ой, одним словом?

«У святої Ц»?

Я поцупила на роботі.

Не кажи святій Цецилії.

Ти працюєш у місці, названому на честь покровительки музикантів.

БЕЗЛАД

«Безлад». Безладна Бесс.

Глянь ширше.

СОЛОВЕЙ

Алло.

Що? О боже. Уже біжу. Пробачте.

-Усе добре? Тобі допомогти? -Усе гаразд.

ПРИВИД ОПЕРИ

Даруйте. Перепрошую. Луї.

Даруйте. Луї! Луї, мені дзвонила твоя наставниця.

Чому ти тут? Уже пізно. Ти знаєш правило.

-Це жахливе правило. -Ти ж погодився.

Я на це не погоджувався.

Нісенітниці. Ти дав наставниці слово.

Сьогодні Шерон Кліффорд дебютує в ансамблі.

Вона покинула «Аладіна», провівши в резерві

три роки, два місяці й три дні.

Може, дасть мені автограф.

Ми важко працювали, щоб тебе взяли.

Хочеш вилетіти в перший місяць?

Он вона. Шерон! Шерон, сюди! Сюди!

Міс Кліффорд, вітаю вас з цією знаменною подією.

Диво дивне.

«Для Луї».

Луї – це я.

«Для Луї та Бесс».

-Це моя сестра Бесс. -Привіт.

-Дякую, Луї. -Прошу.

Я казав йому. Я сказав...

Що я йому сказав?

Я сказав: «Луї, тобі туди не можна».

-Це не те, що ти сказав. -А що я сказав?

Я сказав: «Ти втрапиш у халепу».

Це теж не те, що ти сказав.

Його проженуть. Я подзвонив на шостий поверх.

Навіщо ти подзвонив начальству?

Ви заздрите, що Шерон Кліффорд дала мені автограф.

Що за Шерон Кліффорд?

Що у вас на голові?

Не лякайтеся. Я просто фарбую волосся.

Думаєте, чому я виглядаю на 50? Мені насправді 112.

Зрозуміло, я не чекала такого пізнього дзвінка.

Рада, що ти вернувся цілий, Луї.

Луї теж радий, що вернувся. Пробачте, що вам довелося спускатися.

Луї, ти розумієш, навіщо комендантська година?

-Він розуміє. -Я говорю з Луї.

Бесс, я хочу додому.

Ти вдома. Це твій новий дім.

Знаю, тобі треба пристосуватися.

Ти жив з сестрою й батьком усе життя,

але ти вже дорослий і готовий жити самостійно.

Ще ні.

Бесс теж готова жити самостійно.

-Добраніч, Елейн. -Луї.

Я не хочу жити з Філом, Тедом і Заком.

Бесс, я хочу жити з тобою.

Луї, ти дуже мене образив.

Мушу піти у свою кімнату й зачинити двері.

Уже пізно.

Луї, скажи мені, що розумієш...

комендантська година існує для твоєї безпеки

і що більше так не робитимеш.

Якщо скажу, що розумію, ви підете?

Якщо ти розумієш.

Бачите? Він розуміє. Ми всі розуміємо.

Дякую, Луї.

Усім на добраніч.

Завтра буде новий день.

Це ж очевидно.

Проте варто нагадати.

Бесс, ти йдеш?

Бесс, у твоїй новій пісні 82 слова.

Цього замало. У середньостатистичній пісні 165 слів.

Точно. Тому я піду й завершу її.

-Ще ні. -Так.

О боже, та ми так пропустимо прогноз погоди в агломерації.

Я не хочу дивитися погоду.

Хочу подивитися документалку про угорця,

який грав Ліліома з мюзиклу «Карусель».

-Він займає телевізор. Нам не цікаво. -Це нецікаво.

-Це я й намагаюся сказати. -«Нецікаво»?

Розумієш, чому я не можу тут жити?

Може, гляньте прогноз погоди,

а тоді другу частину документалки?

От і все. Домовилися?

Ти йдеш? Лишаєш мене?

Не хочеш подивитися зі мною?

Ми любимо «Карусель». Правда, Бесс?

Правда.

Бачиш, Філ? Вона не хоче пропускати. Диво дивне.

Як бонус, для ознайомлення,

ми з Бесс заспіваємо мою улюблену пісню з «Каруселі».

Мій хлопчик Білл

Я побачу, що його назвали на мою честь Побачу

Як дерево, він буде рости З високо піднятою головою

А його ноги твердо стоятимуть на землі

І ніхто не наважиться

Ним командувати чи попихати

Жодний пузатий, понурий хуліган Не буде ним попихати