The first 200 lines.
РАНІШЕ У ПРОГРАМІ «ГРА В КАЛЬМАРА: ВИПРОБУВАННЯ»
Увага всім гравцям.
Щоб виграти приз у 4,56 мільйона доларів,
потрібно пройти серію ігор.
Я буду твоїм найкращим другом, але обдурю тебе.
О ні.
Кажуть, це ігри.
Аж ніяк.
Я не знаю, чи всі грають з мамами.
Ми на моїй території.
Якщо я в чомусь майстер, то це в цьому.
Не брехатиму. Я розповім про це своїм дітям.
Гравець 432 вибуває.
Ніхто з вас не поїде додому.
Наближається шторм, а я — маяк у морі.
-Кожен є загрозою. -Потрібна команда.
Банда гганбу.
Ще будуть перевірки характеру.
Ти такий, як ти граєш.
Настав час показати,
що я можу перемогти у «Грі в кальмара».
Чорт.
243.
232.
Через тебе я заплакала.
Ви також матимете шанс отримати нагороду.
Насолоджуйтеся пікніком.
Я ще не відчувала такого щастя.
-Там кульки на дні. -Там кульки у дні.
Або я вижену матір,
або вона вижене мене.
Ваша наступна гра — «Кульки».
ГРА В КАЛЬМАРА: ВИПРОБУВАННЯ
СЕРІЯ 6 ПРОЩАННЯ
Що за…
Усі в кімнаті мовчать,
можна почути, як муха пролетить.
Ніхто не хоче грати в кульки.
Усі повинні зіграти в кульки,
і лише половина з нас сьогодні повернеться в гуртожиток.
-Боже мій. Це відстій. -Так.
-Я нервуюся. -Так.
Мій шлунок закрутився у вузол. Якщо я розплачуся…
Я намагаюся не плакати.
Ой-ой.
Гганбу. Нас лишилося так мало.
Готовий вирішити нашу долю?
-У дитячій грі в кульки. -Так.
Увага, гравці.
Щойно пролунає цей голос…
Пара має 20 хвилин, щоб придумати свою гру «Кульки» та зіграти в неї.
У гру «Кульки» можна грати будь-яким чином, як пара домовиться.
Пара, яка не визначила переможця до кінця виділеного часу,
вибуває.
Цікаво.
Маєте 20 хвилин.
Отже, починаємо гру.
То які в тебе ідеї?
Я буду в невигідному становищі, якщо ми будемо їх кидати, бо я погано кидаю.
Я хочу запропонувати стратегічну гру.
Ні. Бо ми всі знаємо, як влаштовані стратегічні ігри.
Може, підемо на компроміс
і зіграємо у щось, залежне від випадку.
От що я думаю.
Я не хочу поїхати додому
через те, що мені не пощастило.
Давай без підготовки, я лівою рукою, ти…
Щоб застосувати вміння, і тоді це буде чесно, бо…
-Не думаю, що це чесно. -Чому?
Це безглуздо. Треба мислити логічно.
-Камінь, ножиці, папір. -Камінь, ножиці, папір.
-Бам. -Тоді ти перша? Можеш обирати.
-Ні, ти перший. -Гаразд. Починаю.
Боже, мені так страшно. Мене нудить.
-Припини. Нічого собі. Гаразд. -Боже.
Влаштуймо гру на майстерність.
Знайдемо відро. Будемо кидати туди.
Перемагає той, хто закине більше кульок.
Ти згодна?
Боже, я люблю тебе.
Це буде відстій.
Я так нервуюся.
Усе гаразд. Це гра.
Просто грай.
Чому ти хочеш перемогти?
Бо я не можу собі дозволити піти на пенсію.
І в декого з моїх близьких проблеми зі здоров'ям,
я б зробив пожертву у благодійний фонд,
який допомагає з лікуванням, скажу чесно.
-Розумію. -А ти?
Я маю вади слуху.
Для мене це репрезентація.
Я хочу, щоб моя спільнота пишалася,
і я ніколи не бачила, щоб хтось із наших десь відзначився.
Той, хто має вади слуху, користується мовою жестів,
а також своїм голосом.
Так.
А ще я мала можливість навчити людей тут мови жестів.
Люди, з якими я балакала п'ять хвилин, кажуть мені: «Доброго ранку».
Я теж маю ваду слуху.
-Я бачила твій слуховий апарат. -Так.
Чому ти не навчала мене мови жестів? Я з тобою говорив. Ти не…
-Це двосторонній процес, Тіме. -Якби ти звернулася до мене і сказала…
Це не моє діло.
-Хочеш викликати співчуття? -Співчуття?
-Так. -Тіме.
-Ні. -Тіме, що ти робиш?
Бо ти про це не казала. Ти ніколи цього не згадувала.
Тіме, ми не друзі.
Ти приберегла це для цієї миті.
-Я зрозумів твою стратегію. -Тіме, це образливо.
Ти почала розмовляти зі мною й почала це робити автоматично.
Типу: «Вона говорить мовою жестів». Раніше ти цього не робила.
-Ні, Тіме. -Ти зробила це лише зараз.
Тіме, ти псуєш наші стосунки.
Ти мене обдурила.
-Тіме. -Ні, я…
О, вибач.
Мені шкода тебе.
А мені тебе не шкода, бо ти скоро поїдеш додому.
-Подивимося, що скаже всесвіт. -Точно.
Я просто хочу перемогти. Я просто хочу бути кращим у чомусь. Знаєш?
А я просто хотіла знайти внутрішню мотивацію.
Гадаю, я знову її знайшла.
Так.
Люблю тебе, мамо.
А я тебе.
Я надеру тобі дупу.
Щасти тобі.
Ти нізащо не переможеш мене.
Повна фігня.
-Я не хочу з тобою битися. -Перемагає кулька, що ближче до стіни?
-Так. -Кидаємо до сходинки.
Вийми всі кульки. Один кидок.
-Хто кине ближче — забере все. -Добре.
-Годинник зупиниться? -Нехай час спливе.
-Хай залишиться 20–30 секунд. -Добре.
-Бум. -Один кидок. Переможець отримує все.
-Домовились. Так. -Гаразд.
Хочеш викопати яму і подивитися, скільки ми закинемо?
І кидати. Хто більше влучить…
-Той переможе. -Переможе.
Гаразд.
Кидаю.
Добре.
У мене повний тунельний зір.
Я зосереджена лише на собі й на кульці.
-Чорт. -Чорт.
Давай.
-Кидай першим. -Добре.
Вибирай гру, але таку, щоб не кидати.
Я хочу тільки кидати.
-Тільки кидати? -Отож.
Так. Я гратиму в будь-яку гру, де буде більше однієї кульки.
-Я не хочу кидати. -Не треба підвищувати голос.
-Я не підвищую голос. -Усе гаразд. Слухай.
-Я думав, ти любиш змагатися. -Так.
-Тому я не піддамся. -Ясно.
Чому ти упираєшся?
Я даю собі шанс на перемогу, як і ти.
-Кулька всередині? -Так.
-Справді? -Так.
-Гарний кидок. -Дякую.
-Усередині. -Усередині?
Так.
Один–нуль.
Два–нуль.
Три–нуль.
Ти так не зможеш.
Ой-ой.
Боже, це так складно.
Це божевілля. Почекаємо трохи?
Гаразд, почекаємо.
Від цієї гри багато залежить.
Мені довелося пройти через важкі випробування.
Я рада, що зайшла так далеко.
Одна з головних речей, які я б зробила б з грошима,
це пожертвувала б частину на центр донорства нирок,
бо торік я віддала нирку братові.
Я знаю, що це нарешті надасть моїй сім'ї
того напрямку, на який ми заслуговуємо, бо ми не заслуговуємо на те,
щоб і далі бути в циклі болю і проходити через ці труднощі.
Я розумію твої труднощі.
Усі випробування, які тобі послало життя.
Я теж була на самому дні.
Моя сім'я не підтримувала мене у моїх рішеннях,
наприклад, служити в армії чи стати самотньою матір'ю в 19 років.
І…
Можеш усе розповісти.
Це важко. Було дуже важко.
Так. Це важко.
Важко, бо в мене нікого немає.
-Так. -Отож.
-Ніколи не здавайся. -Так. І я не буду.
Так.
-Гаразд. Остання. -Остання?
Ох.
-Ти переможець. -Вибач, друже.
Чорт.
-Мені шкода. -Чорт.
No comments yet. Be the first to leave one.