The English Teacher

Ой! Привіт.

Оповідач: Лінда Сінклер досягла 45-річчя

незаміжньою вчителькою англійської літератури в старших класах

без перспективи заміжжя.

Її життя було цілком звичайним,

цілком впорядкованим...

У мене дисконт.

Стриманість...

Дрібні приниження...

Гей! Гей! Ой.

Скромні надії...

О, зі мною все гаразд.

Тату! Ми тут!

І розчарування. О, Боже.

Вона жила сама у Кінгстоні, Пенсильванія,

неподалік від батьківського дому.

Вона не жила в розкошах,

віддаючи натомість перевагу простим задоволенням.

І хоч її життя може видатися нудним і холодним,

дозвольте запевнити вас, що міс Лінда Сінклер такою не була.

Вона була пристрасною жінкою.

Романтиком.

Саме тому вона була самотньою,

бо вона завжди була сама.

Будучи чутливою дитиною,

Лінда знайшла своє святилище в літературі.

Шедеври пробуджували в ній хвилювання,

невгамовне тремтіння,

що робило буденне життя ще більш похмурим.

Тренер: Добре, вперед. Швидше! Швидше!

Вона не бачила сенсу брати участь в дитячих заняттях.

І її брак інтересу в банальних заняттях молоді,

її піднесена чутливість

привели Лінду до мети її життя.

Хлопець: (пошепки) Я думав, ти сказала, що вона пішла в бібліотеку.

Дівчина: (пошепки) Ні. Не звертай уваги, вона зануда...

Вона присвятила себе тому, щоб розпалювати полум'я...

Привіт, Джоанно.

...літературної пристрасті у юних душах.

Вона плекала їхні ідеали...

Як суспільство сприймає зміни,

які підтримує особистість?

...цінувала їх думку.

Мелісса.

Її обожнювали.

Але її безкомпромісний дух,

такий бажаний у класі,

прирік її до життя старої діви.

Лінда?

Я Дон. Так приємно познайомитися.

Мені теж. Вибачте.

О, нічого страшного.

О, я... Ну, ви замовили без мене...

О, я... Вибачте.

Ні, я не образився. Я просто пожартував.

Оповідач: Але як би вона була взірцем для учнів,

якби підходила будь-якому чоловікові?

...зараз я безробітний.

І це взагалі-то... Взагалі-то класно.

У мене повно часу, я кинув пити могоричі.

Я відростив вуса. І, е-е...

Коли я розлучився, моє життя ніби почалося заново.

Тепер я почуваюся собою. #Ніякий, нудний#

І, е-е... Я б узагалі-то трохи випив. Можна я...

Оповідач: Вона прагнула чутливого, поміркованого чоловіка.

Ви справді заробляєте 35-40000 доларів на рік

без шансів на звільнення,

просто щоб вчити якихось дітлахів, як плескати в долоні і бігати хороводом?

Ну, фізкультурою повинні ж займатися батьки, так? #Зарозумілий, хамовитий#

Так що ви там викладаєте? Французьку?

Оповідач: Когось зрілого, тихого.

Твоя система не працює, Ліндо.

Вона задихається.

І знаєш що... #Нарцисичний#

Нехай вона помре. Так буде краще... Привіт.

Дякую.

Ти не проти заплатити?

Бо у мене трохи скрутно з готівкою.

Оповідач: Врешті-решт Лінда зовсім облишила пошуки того єдиного.

Чому ми не можемо повернутися, ну, в часи індіанців...

Типу: "Ти даєш мені кукурудзу..." #Чокнутий#

Вона любила свою роботу, на хліб їй вистачало.

Обговорення! Дебати! Обговорення!

Цього було досить.

Чоловік: Яка країна...

Якщо й було щось трагічне в рисах

нашої стоїчної міс Сінклер,

то й нехай.

Якщо література чогось її навчила,

то це того, що справжні романтики завжди самотні.

І повинні весь час остерігатися

небезпечного світу.

Гей.

Ой! Курва! Ой!

Це я! Джейсон Шервуд! Я був вашим учнем в 2006...

Ах! Джейсон Шервуд?

Так. Що ти тут робиш?

Я думала, ти живеш в Нью-Йорку.

Ні, вже ні...

Ой. О Боже... Мені так шкода. Ой...

Дозволь відвезу тебе в лікарню.

Ні, усе гаразд... Джейсоне, я наполягаю.

Треба відвезти тебе у кабінет невідкладної допомоги...

Ні, ні, ні... Господи, будь ласка, ні, ні, ні, ні.

Усе гаразд. Я в порядку... Мені шкода...

Ах! Мій батько працює в лікарні

і мені справді краще з ним не бачитися. Гаразд, гаразд.

Тоді давай відвезу тебе додому, гаразд?

Боже, пече неймовірно!

Обпекло мені обличчя! Я знаю. Мені дуже шкода...

Мені дуже шкода... Ходімо, моя машина отут.

О, Господи... Хто користується перцевим аерозолем в Кінгстоні?

Знаєш, у мене є чистий рушник у багажнику.

Можу його тобі дістати. Ні, усе гаразд.

Допомагає.

Мені так шкода.

О, не вибачайтеся.

Це моя вина, не треба було кидатися на вас отак.

Ні, ні, ти був просто дружнім,

Я мала б одразу тебе упізнати.

Джейсон Шервуд. Що ти робиш у Кінгстоні, Пенсильванія?

Я думала, ти підкориш Бродвей до цього часу!

Ну, розумієш, це тільки справа часу.

Ти був одним із найкращих письменників, що були в моєму класі.

О, це мило.

Останнє, що я про тебе чула, це те, що ти вивчаєш драматургію в Нью-Йорку.

Це правда?

Драматургію.

Так, я отримав диплом кілька років тому.

І? Не тримай інтригу.

І нічого.

Все. Я покінчив із писаниною.

Як? Що ти маєш на увазі?

Тобто я припинив писати.

Я написав дипломну п'єсу. Але це відібрало у мене дуже багато часу...

Але не знаю, я справді в це вірив.

Ну, звичайно, вірив. Що сталося?

Я намагався її поставити.

Я доклав усіх зусиль, щоб хоч хтось її прочитав.

І ось я тут, повернувся. Живу з батьком.

Поки що. Ну, і що він про все це думає?

Е, ну... Ви насправді не знаєте мого батька...

О, трохи знаю. Ми разом ходимо в тренажерний зал.

О, кумедно. Гм...

Ну, він сказав, що мені слід іти в юридичний інститут.

О, ні... Так.

Отож, я скоріш за все так і зроблю.

О, Джейсоне...

Я не вмію писати.

Чесно кажучи, я від цього стаю фізично хворим.

До того ж треба чимось займатися, а юридичний інститут таки щось.

Можете повернути ліворуч, наступний квартал.

Джейсон: Отут.

Дім, рідний дім. Дякую. Угу.

Мені так шкода.

О, нічого страшного. Не хвилюйтеся через це.

Джейсоне, якщо я можу чимось допомогти, ти знаєш...

Я із задоволенням прочитаю твою п'єсу.

Так, звичайно.

Е, я міг би занести її в школу.

Гаразд. Так?

Добре. Бувайте, міс Сінклер. Дякую.

Бувай.

Дякую.

Лінда: І це були найкращі часи. І це були найгірші часи.

Час здавати ваші тести.

Отже, тепер коли ви закінчили читати Розповідь про два міста,

поговоримо про смерть Сідні Картона.

Чому ж він помінявся місцями

з чоловіком засудженим до гільйотини?

Чому він пожертвував собою?

Феллон.

Я думаю, це справді класно, знаєте.

Він робить це для Люсі.

Хоч вона одружилася з іншим, він усе одно любить її так сильно,

що помре, щоб врятувати її чоловіка.

Це... Цілком безкорисливо.

Дуже добре. Так?

Міс Сінклер? Ви колись щось написали?

Типу роману чи п'єси чи чогось іще?

Ні. Ні, я не письменник.

Я читач. І такі нам потрібні.

Я думаю, що читач - справжній митець,

який дає голос людському досвіду.

Вибачте, але якби Діккенс був таким митцем,

чи не міг би він написати кінцівку,

у якій той хлопець не повинен іти на смерть?

Здається, ти не розумієш.

Смерть Сідні Картона, як сказала Феллон, акт самопожертви.

Єдина насолода, яку він має, це знати, що він помирає за благородну справу.

Це те, що люди розуміли за часів Діккенса.

Сьогодні ми втратили ці поняття

честі, самопожертви,

чистоти кохання, що не вимагає винагороди...

О! Вітаю!

О Боже. Вибачте, що перебиваю.

Ні, ні, ні. Заходь. Джейсон: Ні, ні, ні...

Усі будуть дуже раді познайомитися з тобою.

Ні, ні, ні. Будь ласка, будь ласка. Ні.

Клас, у мене для вас сюрприз.