Expats

Так, шефе.

Так, шефе. Готово.

Готово.

Рада, що ти зрозуміла.

Знаю.

Давно хотіла дизайнерську породу кота.

Потерпи.

Лист скоро прийде.

Я не граюся, люба.

І не треба.

Боже мій.

ЗНИКЛІ ДІТИ ГОНКОНГ

ЗНИКЛІ ЛЮДИ ПОЛІЦІЯ ГОНКОНГУ

ПУБЛІЧНІ ЗАКЛИКИ ЗНИКЛІ ДІТИ

МІД-ЛЕВЕЛС

Діти, ходімо!

Так! Доганяй!

Давай, Ґасе, давай.

Я все дивлюся на фото,

що знайшла поліція, і нічого не розумію.

Чому на телефоні Крістофера було фото Ґаса?

Хіба це не здається дивним?

Що у твого померлого сусіда було фото мого сина?

Я не була з ним, коли він зробив фото,

і Ессі клянеться, що теж не була.

Це ще не означає,

що Крістофер був причетний...

Це ймовірно.

Я кажу лише це.

Це ймовірно.

Це треба розслідувати.

Я знаю, як важко не мати відповідей, Марґарет,

але так далі не можна.

Що не можна? Шукати? Шукати свого сина?

Підозрювати всіх навколо.

Є наслідки...

Це зачіпка.

Чому тобі все одно?

Кожна деталь важлива.

Детектив Чан завжди так каже.

А тепер це неважливо?

Той чоловік потайки фотографував мого сина.

Хіба це не має значення?

Він зробив одне фото.

Більше нічого не знайшли.

Чому ти його захищаєш?

Хіба ви були добре знайомі?

Я поливала йому квіти й вигулювала собаку...

Тобто не знала його взагалі.

Я не можу зараз.

Знаєш? Я лише кажу, що хочу...

Вибач, Марґарет. Мушу йти.

Пурі, що ти робиш?

Нічого, мем.

Витираю пил.

Усюди стільки пилу.

Я запізнююся на зустріч. Підвезеш мене швиденько?

- Так, мем. - Дякую.

Візьміть.

Дякую.

Ваша білизна, сер.

Віднесіть нагору, будь ласка. Дякую.

Привіт, Семе, як ти?

Я поставлю цей вулкан туди, щоб накрити стіл на вечерю.

А лава? Кукурудзяного сиропу нема.

Я сказав мамі. Вона купить сироп.

Ставлю сто доларів, що вона забуде.

- Гонконгських чи США? - США.

У тебе нема ста доларів США.

- Є. - Нема.

Допоможемо Ессі накрити стіл?

Обоє. Поклади телефон, Дейзі.

- Але, тату... - Давай.

Ходімо. Допоможемо.

Давай, Філіпе.

Помий руки.

Так...

Що хочеш?

- Нарешті ти... - Це кантонська кухня.

Добре. Їжмо швидше.

Покваптеся. Доїдайте, й підемо...

Прибери руки.

Боже, діти...

Чекай, камера їсть перша.

Що тут фотографувати? Завжди так.

Ми нечасто приїжджаємо в Гонконг. Фото буде на пам'ять.

Це з «Любовного настрою»?

Ні, знімали в Gold Finch.

- Підемо туди завтра. - Люблю той фільм.

Так? Крістофер Дойл — геній.

Що? Він режисер?

Ні. Режисер — Вонг Карвай.

Правда? Я думала підстригти волосся.

Знову підстрижеш?

Ти щоразу про це шкодуєш.

Так... Але я хотіла зробити завивку.

Саме так. Ні, так щоразу. Нечасто.

Що ти...

Так. Правда? Це треба пережити.

От негідник. Ти й не дивився.

О котрій ідеш додому?

О дев'ятій вечора.

- О 20.30. - О 21.00.

- 20.30. - 21.00.

- О 20.30. - Годі вже. О 21.00.

- 20.30. - 21.00.

- О 20.30. - О 22.00.

ЛІНІЯ ЧХЮНЬВАНЬ ЛІНІЯ КУНЬТХОН

ЯУ МА ТЕЙ

Ти теж була в Deli Way?

Я кореянка.

Я тебе бачила.

В ресторані.

Я виросла в Америці.

Чому ж ти не сказала?

Я казала,

що бачила тебе в Deli Way.

У закладі за рогом.

Не думала, що мене бачили.

Чому? Думаєш, ти невидима?

Щось таке.

Краще б я літала.

Що?

З усіх суперсил літати краще, ніж бути невидимим.

Я хочу бути багатою.

Багатство — не суперсила.

Скажи це всім біднякам.

Я Чарлі.

Мерсі.

- Рада зустрітися. - Я теж рада.

На уроці вчитель сказав назвати десять металів.

- Десять? - Так.

- Так. - Алюміній.

- Титан... - Привіт.

- Привіт. - Ви вже почали.

Був такий затор.

Вона не купила сироп.

Я ж казав.

Гей.

Як школа?

Нормально.

На вигляд гарно.

МІЖНАРОДНА БАПТИСТСЬКА АСАМБЛЕЯ ЛАСКАВО ПРОСИМО

Вітаю, це Девід Старр.

Залиште повідомлення, і я передзвоню.

Привіт, Девіде.

Знаю, що ти засмучений, але можна поговорити?

Не знаю, де ти,

що робиш.

Хоча я не тому дзвоню. Просто цікавлюся, чи ти...

чи встигнеш на вечерю сьогодні.

Я була б рада, якби ти прийшов.

Ти знаєш, що я не впораюся з Річардом сама.

Хай там як...

Просто...

Якщо зможеш, подзвони і скажи мені.

Тепер ти тут живеш?

Минуло десь три тижні?

Як ти переш одяг?

Не говорімо про це, добре?

Боже мій. Живеш, правда?

Де, на думку твоєї дружини, ти є, пане президент?

Не казати «дружина»?

Жінко, облиш мене, прошу.

- Вона була груба з тобою? - Припини.

Зачепила твої почуття і змусила піти?

Чому такий чутливий, пане...

Боже, я сказав, годі!

Чорт!

Я просто гралася.

Знаю. Вибач, я...

Це складно. Гаразд?

Вона тобі зрадила?

Ні. Вона...

Зробила паузу.

Що?

Напевно, майже ніхто не зрозумів, але...

Схоже, я не оговтаюся від цього.

Це була мить. Може, дві секунди. Майже нічого, але...

Якщо тебе допитує поліція,

щоб дізнатися, де ти був,

коли зник хлопчик, і питає твою дружину,

ти сподіваєшся, що вона відразу захищатиме тебе,

навіть не подумає про твою можливу причетність.

А тепер, коли дивлюся на неї, бачу лише це.

Її вагання.

Доказ того, яким вона мене бачить, наче я можу забрати дитину.

Це, бляха, сміховинно, так?

Як хтось міг подумати, що я якось пов'язаний з Ґасом?

Що, думаєш, я з ним зробив? Сховав його?

Де? У своїй куртці?

У машині?

Може, сховав в офісі, щоб Гіларі не знайшла його.

«Де ти був, Девіде? Що ти робив?»

Може, він у моєму портфелі.

Ґасе, ти там?

О, ні? Немає, так?

Знаю! Може, він у шафі.

Ґасе?

Виходь, де б ти не був. Ґассі!