Ammonite

З дороги.

Дякую, джентльмени. Обережніше, дякую.

Морська ящірка, знайдена міс Мері Еннінг Лайм-Реджіс

ІХТІОЗАВР - ЛАЙМ-РЕДЖІС Г ХОСТ ХЕНЛІ Еск

Мері!

Чому ти не там?

Не бавишся з мушлями.

З тією чортівнею для туристів, амонітами.

І коряги дерева.

Доки я ще не здохла.

Що ти робиш?

Так?

Ні, тільки не зупиняйтесь, я з радістю подивлюся, як ви працюєте.

- Крамниця зачинена, сер. - Чи вони не дивовижні?

Корну амоніс?

Амоніт.

- Він розламаний. - Все одно чудовий екземпляр.

Ви щось хотіли, сер?

Пробачте. Дозвольте представитися, міс Еннінг. Родерік Мерчісон.

Маю зізнатися, я трохи в захваті.

Ваша репутація постійно у нас на вустах

у Географічному суспільстві Лондона.

- У суто чоловічій компанії. - Ну...

Так.

До вашого відома, ви справжня легенда.

Оскільки зараз я у своєму археологічному турі континентом,

я не міг проґавити можливість з вами познайомитися.

І ось ви тут, за роботою.

Мені здалося, що джентльменів з Лондону

більше не цікавлять мої морські знахідки.

Мода рухається далі, чи не так?

Точно. Боюся, я трохи з цим запізнився.

Але як я міг би не захотіти познайомитися з головним божеством Лайму?

Як правило, джентльмени повинні писати мені,

щоб домовитися про зустріч, а не приїжджати зненацька.

Так, цьому немає пробачення.

Можете з цим не гратися?

Пробачте, я представляю вам свою дружину м-с Шарлотту Мерчісон.

Сер, як можете бачити, я більше не розкопую великі зразки.

Я бачив цікавий екземпляр у британському музеї.

Цілий іхтіозавр. Так?

І він ваш?

Неймовірно.

Я з радістю придбав би у вас цей амоніт,

але маю сказати прямо.

Більш за все я б хотів

провести з вами деякий час за роботою на пляжі,

побачити, що бачите ви.

Я більше не надаю послуги гіда.

Я не турист, міс Еннінг. Я вчений, як і ви.

Людина нового світу, і я хочу навчитися у вас всьому, чому зможу.

І, авжеж, я з радістю компенсую грошима ваш час.

І, авжеж, оскільки це для вас незручність,

я заплачу більше за приватну аудієнцію.

І куплю цей чудовий амоніт.

Це нелегка робота.

- Добре. - І я не обіцяю знахідок.

Само собою.

- Гаразд. - Чудово.

Ви не уявляєте, який я радий.

Мої друзі згорять від заздрощів.

У вас немає тихішої їдальні?

Так, сер, але...

Ця музика заважатиме ситуації.

- А ми не можемо... - Не варто.

- З чим суп? - Кролятина.

- Я буду устриці. Вони змащені? - А-ля мод, сер.

- Чудово. І яловичину, напівпросмажену. - Дуже добре, сер.

Тушковану селеру, варену картоплю. Трохи вершків для картоплі.

Принесіть карту вин. Ні, просто пляшку кларету.

Є 26 та 35 року.

Тридцять п'ятого.

Моя дружина буде білу рибу. Запечену, без соусу.

Зараз не влучний час, щоб робити ще одну дитину.

Міс Еннінг.

Міс Еннінг.

Пробачте. Я запізнився?

- Старенька жінка... - Моя мати.

Авжеж. Прошу вибачити. Ваша мати сказала, ви тут.

Ранок був сонячний, ще й відлив.

Я не могла чекати.

Авжеж. Я просто не хотів нічого проґавити.

Ну, ви вже тут.

Так.

Нічого.

Сміття. Вапняк.

- Кристал кальциту. - А це?

Дивіться.

Всередині малий амоніт.

Та вм'ятина вказує на те, що він зламається.

Якщо виймете його, нічого з нього не буде.

Цей гарний.

Копроліт. Дуже гарний.

Я з таким не знайомий.

Якщо уважно подивитеся,

побачите маленькі риб'ячі кістки.

Ці чорні крапки...

це луска.

- Він гарно відполірується. - Дякую.

- Але що це? - Скам'янілі екскременти.

- Що? - Так, м-ре Мерчісон.

Лайно.

Скоро прилив. Треба повертатися.

Шарлот, дивись, що я знайшов з міс Еннінг.

Шарлот?

- Що ти робиш? - Забираю тебе з клятої кімнати.

- Я не хочу. - Боюся, вибору в тебе немає.

Так більше не може тривати, Шарлот. Ти наче тінь.

Так не піде.

Дурість, що я вважав, ніби ти достатньо здорова для подорожі зі мною.

Здається, тобі треба більше часу на одужання.

Родді.

Лайм - ідеальне місце для тебе.

Ця експедиція далекосяжна.

Ти маєш відпочивати.

- Купатися в морі. - Я не люблю воду.

Трохи стимуляції.

Я хочу повернути свою сяючу, розумну дружину.

Я не хочу бути сама.

М-р Р Мерчісон

Ще щось?

Моя дружина, Шарлот, останнім часом вона нездужає.

Вона страждає...

Це, мабуть, легка форма меланхолії.

Лікар казав дихати морським повітрям, але все просувається повільно.

Я подбав про те, щоб вона зупинилася в Лаймі.

І хоч я зробив так, що про неї добре дбатимуть,

вона буде сама.

Я подумав...

сподівався, точніше...

що їй би пішли на користь

прогулянки з вами.

- Прогулянки? - Так.

Прогулянки узбережжям. Вона б повчилася у вас.

- Ні, я не шукаю учениць. - Так, авжеж, ні.

Я не зможу проводити свої дні з інвалідом.

Ні, і не треба.

Вчора ви проявили люб'язність та поділилися зі мною своїми знаннями,

я сподівався, що ви зможете зробити те ж саме і для моєї дружини.

Це зможе її зацікавити, так би мовити.

І це лише на чотири тижні.

Може, п'ять.

Не більше шести.

Пробачте, м-с Мерчісон,

але м-р Мерчісон наказав одягти вас для сьогоднішньої прогулянки.

Я не піду.

Пробачте, м-с Мерчісон, але м-р Мерчісон наказав

витягти вас з ліжка та одягти негайно.

Будь ласка, більше нічого в мене не кидайте.

Що це?

Щось. Нічого.

Чи не слід це викопати?

Чи не цим ви займаєтеся? Чоловік сказав, ви мені покажете це.

Скажу прямо.

Я вас сюди не кликала.

Ваш чоловік заплатив за нагляд.

І мені байдуже, хочете ви тут бути чи ні.

Але будь ласка, не допитуйте і не вказуйте мені, як мені працювати.

Я тут, щоб побороти хворобу.

Купатися та гуляти, а не працювати землекопом.

"Купатися"?

Тоді раджу вам здихатися моєї компанії та піти купатися.

- Мій чоловік... - Ваш чоловік вас залишив.

Дивиться на мене, як чорт божевільний.

Цього вистачить!

Мамо!

Мамо! Трясця.

Мамо!

Ти новий?

Так.

Іноземець?

Так.

В неї сильна лихоманка. Вона вчора переохолоджувалася?

- Може, під дощем? - Не знаю.

Може, ходила купатися.

Ах, так, водні мордування.

Їй потрібен догляд.

- Вдень та вночі. - Я не медсестра, лікарю.

Я ледь знаю цю жінку.

Так.

Міс Еннінг...

Жінка повинна дбати про іншу, чи не так?

Їй має бути тепло, але не занадто.

Холодні компреси знизять жар.

Я напишу її чоловікові та надішлю за її речами.

І, будь ласка, кличте, якщо її стан зміниться.

Бажаю вам приємного дня.

Довго вона буде у нас?

Відішли її додому в той Лондон.

Вона не наша турбота.

Вона може померти, мамо.

А як ми виживатимемо, доки ти гратимеш у прислугу?

Якось виживемо.

Якщо вона житиме у нас, матиме постійну увагу,

а ти бігатимеш біля її ліжка,

її чоловік має заплатити більше.

Ні.

Ні.

Я не...

Я не бачила її...