12 Mighty Orphans

ІСТОРІЮ ЗАСНОВАНО НА РЕАЛЬНИХ ПОДІЯХ

Дуже сильний вітер

зняв верхню частину рівнин та прерій

Техаського виступу та створив повний жах, який назвали

Запорошеним котлом.

Важко згадати, що саме було першим -

Запорошений котел чи Велика депресія,

але те, що було далі, створило справжнє пекло на землі.

Багато сімей було знищено,

а тисячі дітей стали сиротами, їх розкидало країною

у пошуках хоч краплі надії.

ТЕХАСЬКИЙ ШКІЛЬНИЙ ЧЕМПІОНАТ ШТАТУ

Але вони не знали, що надія є.

І ця надія - не дощ.

Починаю. Ось так.

Може, блокуватимеш?

Це ти мені? Ми програємо через тебе!

- Гей! Гей! - Не знаю, чому ти не блокуєш!

- Не чіпай мене! - Ти нічого не робиш!

- Ти маєш допомагати. - Ти підбігай,

аби я міг тобі пасувати!

Треба швидше, га?

Краще обдумати варіант про вихід з гри.

- Харді ні слова не сказав. - Гадаєш, ти гарно прикривав?

- Не розмовляй з ним так! - Заткнися!

- Вам всім треба грати краще! - Біжи в поле!

Що тепер, тренере?

ФОРТ-ВЕРТ, ТЕХАС ПІВРОКУ РАНІШЕ

Скажу вам прямо, я вважаю,

що боятися нам варто лише самого страху.

Тату, що роблять всі ці люди?

- Расті. Расті. - Так.

Люба, вони шукають нове місце, де їм жити.

Я хочу додому.

В нас тепер новий дім,

і ми маємо бути вдячні.

Що я завжди кажу?

Нова пригода робить серце хоробрішим, а душу - вільною.

- Так? - Так, тату.

Ця нація вимагає дій

та негайних.

Ми смиренно просимо в Бога благословення.

Хай захистить Він кожного з нас.

- Це він? - Так.

Виглядає, наче замок.

Я ніколи не бачив такої будівлі.

Я теж.

Може, й замок, але це точно не казка.

Дім Масонів був наповнений не казковими істотами,

а дітьми.

Які були забуті в цій жорстокій реальності.

Майже в кілометрі.

Модний?

Ні, гівняний, старий "Форд".

Трясця, бери собі.

Я шукаю на солодку мамусю.

Там є жіночка

та, трясця, вона справжній персик.

Дай гляну.

Божечки, так би й з'їв.

Ось і мамуся.

Можете не тужитися, хлопці.

Один погляд на мене, і я з ними.

Кому здався мішок кісток, як ти, Сноггс?

Хто б казав, ДеВітт.

Хто захоче всиновити дорослого заїку?

Головне те, що всередині.

Мамо, мені тут не подобається.

Притулок для сиріт вважався холодною, байдужою установою,

де дітей варто пожаліти, або й боятися.

Ви забираєте чи скидаєте?

Яка ж ти красунечка.

Я Расті Рассел, новий вчитель математики та наук.

Це моя дружина. Вона викладає англійську...

- Як справи? - ...та музику.

- Футбольний тренер? - Так.

Так, я Френк Вінн.

Я не даю цим хуліганам розгулятися.

- Вітаю вдома. - Красно дякую.

- Ми дуже раді тут бути... - Давайте відведу вас до житла.

Хлопці, починайте розвантажувати авто!

Не треба.

Дякую, я сам.

Бач, якого мілкого бунтаря я спіймав.

Вітаю, Френку.

Спіймав ще одного бігуна з твого стада.

Хлопчина Харді Брауна.

Знайшов, як він лежав біля мертвого татуся.

І смердить як мертвий.

- Його б відмити. - Так, ми займемося.

Це новий футбольний тренер.

Це Расті Рассел. Це Ред Райт.

- Шериф. - Футбол, га?

Так.

Здається, ти трошки промахнувся.

- В нас навіть поля немає. - Не поле робить команду.

Поведу родину всередину. Радий був знайомству.

Відведеш Браунівського до лікаря?

- Так, відведу. - Розвантажуйте авто!

На сиротах стояло тавро хуліганів та вигнанців,

і частіше поводилися з ними не як з сиротами, а як з зеками.

І не мало значення, що вони нічого поганого не робили.

Діти без батьків були просто громадянами другого класу.

Скільки сиріт у вас є?

Зараз їх 150.

Я тримаю цифру у межах.

А з нею і порядок.

Я керую цим кораблем у військовому стилі.

Леоне! Став в кінець черги!

Таким довіряти не можна.

Вкрадуть твій кашкет, а потім допомагатимуть шукати.

Допомагатимуть шукати.

За мною!

В тебе чухається пах. Не хочу тебе лякати,

та як не припиниш

лущити своє кукурудзиння, відвалиться качан.

Док, мають же бути й інші ліки.

Від дорослішання ліків немає,

але це може допомогти з чуханням.

- Вітаю, док. - Шериф.

Це в нас Харді Браун.

М-ре Браун. Я док Холл.

Що з тобою?

Він цілий. Кров не його.

Я гадаю, ти вмієш читати та писати.

Все гаразд. Заповниш пізніше,

коли я тебе підчищу. Гаразд?

Сноггс, може, покажеш м-ру Брауну його новий дім?

Так, сер.

Я покажу, де душ.

Про що, в біса, думає керівництво?

Найняти футбольного тренера?

Він не просто футбольний тренер, він майстер.

Тричі вивів Темпл на районні змагання.

В нього, мабуть, не вистачає клепки, якщо підписався на це.

Без образ, але це тобі не школа "Полі".

Ще ні. За нове цабе.

Гаразд. Зараз.

Один, два.

Вам це відремонтують.

Обережно.

Стережися.

Запущу свіже повітря, так буде краще.

Тебе ж вже відчиняли.

Давай, ну ж бо.

Гаразд.

Гадаю, мила в тебе немає,

оскільки тебе привів шериф.

Хіба ти запхав його декуди,

але хто з собою тягає мило?

Тому я приніс тобі.

Жиробас постійно дере наші сраки.

Особливо кістляву сраку Сноггса.

Можеш спати тут.

Є питання?

Моя мати прийде за мною.

Сюди матері приходять лише, щоб здати дітей.

Тепер ти сирота.

Все буде гаразд.

Не хвилюйся, я...

Я залатаю там та підфарбую там.

Я не хвилююся за стелю.

Я хвилююся, що ми щойно всиновили 150 дітей.

Роботи буде ще більше, ніж ти собі уявляв.

Хуаніто, ми зможемо все тут змінити.

Змінити могли ми щось у Темпл.

Ми кинули все заради порожнього місця.

Саме тому ми й приїхали сюди.

Разом ми впораємося.

Я вперше в житті починаю в цьому сумніватися.

Це рішення ми приймали не разом.

Ти мене проінформував.

Це велика різниця.

Хлопче, ти маєш сам заробляти.

Не висіти на шиї.

Допоможи нам Бог.

Джордже, піклуйся про Расті.

Коли все стане краще, я повернуся.

Я обіцяю. Справді.

- Мамо, не їдь. - Вперед!

Мамусю!

Нема на що дивитися, га?

Це як подивитися.

Оптимізм - це чудово.

Тут його потрібно більше.

Я Е. П. Холл. Мене кличуть док.

- Расті Рассел. Я новий вчитель... - Я знаю, хто ти.

І я знаю, що ти зможеш зробити з посередніх талантів.

Я бачив твою гру проти Корсикани у 34.

- Так. - Тому я й рекомендував тебе...

на цю роботу.

- Ви? - Так, сер.

- Нащо вам це, докторе? - Як я й сказав,

мені подобається твій оптимізм.

Гаразд.

Це поле для чогось використовується?

Раніше тут пас своїх кіз мексиканець.

Гадаю, він кинув цю справу.

- Козам, мабуть, подобалося їсти каміння. - Ага.

Я виріс на заході Техасу, і я знаю, що козам багато трави не треба,