Flanders (Flandres)

ФЛАНДРІЯ

Лайно!

Прокляття!

– Андре! – Що?

– Ти де? – Тут.

– Як життя? – Добре.

– Листа отримав? – Так, у понеділок.

– Від’їжджаєш у понеділок? – Еге.

Зрозуміло.

– Задоволений чи ні? – Так.

То на яку війну збираєшся?

Не знаєш?

– Добре, мені вже час. – Побачимось.

– Андре, чим займаєшся? – Прогулююсь.

– Бачив Дені? – Він заходив.

– Листа отримав? – Так, у понеділок їду.

Може прогуляємось?

Щасти.

Побачимось згодом.

Потім побачимось. Я приїду з Франс.

Бувай, Барб!

Мене тут нічого не тримає. Можу їхати світ за очі.

А як же я?

Так, звичайно. Але щоб жити з тобою, потрібні гроші.

– Ви що, пара? – Ні, просто друзі.

Ми знаємо одне одного ще змалечку.

Її ферма поряд з моєю.

Ви сусіди? Також маєш ферму?

– А я вважав, що ви – пара. – Ні...

– Ти у якому полку? – У третьому.

Я теж. Тепер нас двоє.

Ти не боїшся померти? Або вбити невинну людину?

– У кожній війні є невинні. – Дітей завжди убивають.

– Як справи? – Добре.

Ти весь час на мене дивилась. Хочеш випити?

– Та й ти теж на мене дивився. – Справді?

– Так. – Ти дивилась на мене, я на тебе.

Що, нема часу на випивку?

Та ні.

Моє авто знадвору. Підвезти додому?

Давай.

Зазвичай це хлопці знімають дівок.

Нічого, ми тебе підкинемо.

Тихо! Йди сюди.

Привіт, як справи? Мене звуть Блондель. Впізнаєш? Я був у барі.

Так, впізнаю.

– Барб казала, ти від’їжджаєш? – Так.

– А ти у якому полку? – У третьому.

– Ну то будемо триматись один одного? – Мабуть.

– Всього доброго. – Давай.

Знаєш що, тебе усі курвою називають?

Ти що, стиду не маєш?

– Чуєш, Деместер! – Що?

– Хто розпалив багаття? – Якийсь селянин.

Хоч погріємось...

Ти не хвилюєшся, що залишаєш ферму?

Ні.

Він добре доглядатиме твоїх тварин?

Я не переживаю.

Піду ще хмизу принесу.

– І колоди ближче підсунь. – Що?

Колоди ближче...

Можна ще пива?

Пива?

Тримай!

– Мене звати Мордак. – Здоров.

Я Франс.

Сідай.

Чудово тут.

У тебе все гаразд? Чи щось не так?

Я не хочу, щоб ви їхали.

Ми повернемось.

– Фузею не забув? – Готовий, Деместер?

Так.

Подивіться на нього, – цілу торбу тягне!

Годі вам, нас вже чекають.

Так точно, шеф! Слухаюсь, шеф!

– Дебекер? – Присутній!

– Дюн? – Тут!

– Азуе? – Є.

– Блондель? – Є.

– Жименес? – Є.

Депортер?

Депортер!

– Мілу? – Тут.

Деместер?

Мордак?

Фаллон?

Вільберґ?

Лу? – Ходи!

– Дені. – Привіт.

– Як ти, Барб? – Добре. А ти?

– Як справи? – Збираюсь до вітчима, а ти?

А я додому.

– Може пройдемось разом? – Якщо хочеш...

– Чути щось від твого хлопця? – Якого хлопця?

– Ну, того, останнього. – Він пішов, разом з іншими.

Кажеш, пішов...

А ти не йдеш?

Ні, я надто старий, та й душа не лежить.

Не хочу.

То ти тепер сама?

Сама.

Може б ми кудись сходили разом?

А ти моторний!

Так, часу не марную.

– Ти хочеш мене, правда? – Так. І що?

– Ти мене хочеш, так? – А чому б ні?

– Залицяєшся до мене? – Так.

Клинці підбиваю.

Якби там не було, я не можу, Дені.

– Чому? Нездужаєш? – Аякже. Звісно нездужаю.

Ми можемо кудись сходити, але не більше.

Як бачиш, це не так цікаво.

Прикро...

Я мабуть піду.

– Ще побачимось. – Побачимось.

Все гаразд?

Давай, Бріш, кінчай його!

Швидше Бріш! Мало часу!

Давай, Бріш! Вріж йому!

Досить панькатись!

Швидше Бріш!

Ми у душ, Бріш.

Ще раз назовеш мене сучим сином – приб’ю!

Нічогенька бійка.

Що ти сказав?

– Скажи це французькою! – Нічого я не говорив!

Молись, щоб це була правда. Не казав нічого...

Розслабся...

– Все гаразд? – З біса гаряче!

Так.

Холера, в нас стріляють!

Кляті виродки!

Вирушаємо за годину.

Так, пане!

– Коли бомбили місто? – Вчора.

Треба все там перевірити.

Тримайтесь західної частини, і все буде гаразд.

Давай пивом пригощу.

У мене нічого немає для тебе.

Та нема нічого!

Відстань!

Відстань, кому кажу!

Відвали!

Злазьте! У схованку! В нас стріляють!

У схованку, до холери!

Спіймав.