Ferry 2

Ласкаво просимо на Коста-Бланка,

де ми, пенсіонери, можемо насолоджуватися старістю,

сонцем, спокоєм і тишею.

Де ми згадуємо своє минуле,

оцінюємо плоди нашої важкої праці.

А я важко працював.

Я так за вами скучив.

Не забувайте: я виріс у злиднях.

- Феррі! - Відпусти її!

Тоді стріляй!

У мене нічого не було. Я нічого не отримав.

Лише голод і синці.

Ніколи нікому не погрожуй, якщо кишка тонка.

Тоді я поклявся, що ні я, ні будь-хто з Боуманів після мене

не житиме в такому убозтві.

Час робити вибір, Феррі.

Ти залишишся маленьким чи забереш те, що належить тобі по праву?

І я зробив вибір.

Так, пива для всіх!

Я високо злетів.

У мене було все.

Я створив дружню сім'ю.

Разом із Дан, коханням мого життя.

- Ти вийдеш за мене? - З радістю!

Ми одружимося!

У нас було багато грошей.

Непогано для дрібного самозайнятого бізнесмена, еге ж?

«Зоннедау» був нашим королівством, а я був королем цього кемпінгу.

Що за королівство...

Моя сестра Клаудія померла надто рано.

Її дочка Соня страждала на ту саму хворобу.

Чим зараз займаєшся?

Її дочка Джезебель усе одно росла без батька.

Я не люблю про це говорити.

Ти відповідав за Юргена, Джоне.

- Я дізнаюся, що сталося. - Ти все владнаєш.

Феррі так вважає? Чорт, чуваче!

Я б ніколи так не вчинив, Джоне! Ти ж знаєш!

Я за тобою сумую, тату. Де ти подівся?

Я намагався подбати про свій клан, але втратив їх усіх.

Марко...

Ларса...

Ремко...

Навіть Джона.

Я нікому не віддавав те, що належить мені.

Але чим більше я хотів перемогти, тим більше я втрачав. Навіть Даніеллу.

Я більше не хочу тебе бачити.

А решту заарештувала поліція завдяки Деннісу.

Скажи, де таблетки, і Феррі ніколи до тебе не добереться.

Зараза.

У мене нічого не лишилося, тільки іспанське сонце.

Дуже тепле.

Ні, Феррі Боумана більше не існує.

Андре?

Що?

- Андре! - Так, так...

Андре, Андре, Андре!

Ну що ж.

Нумо, швидше!

Андре, можна найняти тебе клоуном?

Цим займалися ваші дружини вчора вночі.

- Санта-Клаусе, ласкаво просимо на вечірку. - Привіт. Дякую.

Хо-хо-хо.

Браво. Дозволь подивитися на тебе.

Яка краса. Що за Різдво без Санта-Клауса.

- Ця дурна борода... - Не скаржся.

Роздай цукерки дітям.

Повечеряємо сьогодні?

Залишками з барбекю?

Ні, вибач. Я буду з рідними. Іншим разом.

Мені більше залишиться.

Хто хоче цукерок? Гей!

І трохи більше в тому напрямку!

Чудово! Наступний.

Невдалий удар.

Так, звідси легко.

Три удари, я перший.

Погляньмо на наступну лунку.

Зараза.

Так, з одного удару! Андре знову лідирує.

Гей!

Обережно!

Ґрінч.

Що ти кажеш?

Я так і думав.

Гей.

Що відбувається?

Що ти робиш у моєму автокемпері?

Нічого.

- Нічого? - Ні. Джез?

Феррі.

Джезебель.

- Як ти тут опинилася? - Прийшла пішки.

І тобі привіт. Давно не бачилися, Джезебель. Як справи? Радий тебе бачити.

Авжеж. Гей. Дідько.

Як справи?

У тебе тут гарна схованка. Ми обшукали всі кемпінги в Бенідормі.

Так, ну... Ви знайшли мене, так?

Андре?

Що?

Привіт.

Це твоя дочка?

Ні, це дочка дочки моєї сестри.

Вони шукають житло?

Не треба.

- Діти чекають Санта-Клауса. - Так, я вже йду.

Андре?

Ти колись гуглив Феррі Боумана? Заходь.

Щось вип'єш?

У мене є апельсиновий сік, кола, молоко. Шоколадне молоко закінчилося.

Просто дай мені пива.

А йому?

- Джере, щось питимеш? - Що?

- Вип'єш? - Ні.

Джер?

Джеремі, мій хлопець.

Скільки ми не бачилися?

Вісім років.

Так.

Як справи?

Мені потрібні гроші.

А кому вони не потрібні?

Вважай це компенсацією за кілька років пропущених подарунків.

Скільки тобі треба?

П'ятдесят тисяч.

П'ятдесят тисяч?

- Що в тебе сталося? - Тобі не все одно?

Гей...

Що відбувається?

Ти що, не вмієш говорити?

Гей!

- Ми втратили перший внесок. - Заціпся!

Перший внесок за що?

Екстазі.

Екстазі.

- Ви продаєте екстазі? - Так, і що?

«Так, і що»? Ви настільки дурні?

Ти був найбільшим торговцем таблетками у Брабанті.

Ну? Де ви берете таблетки?

Джер їх робить.

- І втягнув її? - Феррі, відпусти його!

- Ні! - Віддай мені, йолопе.

- Поки не відстрелив собі яйця. - Він не винен.

А що з початковим внеском?

Ми купили лабораторію й ПМК.

Де лабораторія?

Поліція захопила.

Усе краще й краще.

Ти жартуєш?

- Я що, сміюся? - А я сміюся, засранко?

Пішов ти, мудаче.

Ти усвідомлюєш, у яку халепу втрапила?

Я не хочу в це втручатися.

Я й не прошу, чуваче. Дай мені гроші, і я піду.

І що зробиш? Купиш нову лабораторію?

- Лабораторію, ПМК. - Ти повернеш перший внесок.

Позич грошей. Я все віддам.

У мене немає грошей. Озирнися навколо.

- Я ж казала, що цей егоїст не допоможе. - Гей, я тобі нічого не винен.

То де ти був весь цей час?

У мене нікого не залишилося. Довбню.

Не знаю, як ти це бачиш, але ти переді мною в боргу.

Андре?

Справді думаєш, що владнаєш усі свої проблеми коктейлями на сонці?

Мої проблеми? Твої проблеми.

- Андре? - Я тут ні до чого.

Пішов ти, Феррі!

Мене звати Андре.

Андре, в Іспанії Санта-Клаус не п'є.

Цей Санта дуже хоче пити.

Феррі?

- Допоможи нам. - Забирайся звідси.

Ми обіцяли таблетки.

Лексу. Лексу ван Дуну.

Двісті п'ятдесят тисяч.

Ти турбуєш мене через 250 000 таблеток?

Коли ми попросили більше часу, він психанув.

Він побив Джез.

Дуже сильно.

Треба було щось зробити тоді, а не скаржитися тут.

Ти не знаєш Лекса.

Він справжній псих.

Я з цим зав'язав. Запишіть на рахунок.

- Андре, Андре. - Що таке, дитинко?

- Ще цукерок. - Ще цукерок?

Краще піди пограй у футбол з друзями.

Або погладшаєш, як Андре, а ти цього не хочеш, так?

Як тебе звати?

Джонні.

Джонні.

Гарне ім'я, дитинко.

Чорт забирай.

- Де твої манери? - Заспокойся, старий.

- Тебе треба навчити? - Гей, ти здурів?

- Забирайся! - Відпусти мого сина!

Іди звідси! Геть!

Спокійно!

Андре!

Відпустіть мене! Відпустіть!

Відійдіть! Геть!