Monarch: Legacy of Monsters

ШТАТ ЮТА 2015 РІК

Тут порядок.

Тут теж.

Що за чортівня?

Алло. Це Барнс.

У мене тут прилад дуріє і...

Барнс.

База-47. Так.

Мені треба поговорити з заступницею директора Вердуґо...

Так. Я почекаю.

Ду-Хо.

На землю!

Кентаро!

Тікай, Кентаро!

- Бігом. Тікаймо. - Тікай!

Бігом.

От зараза.

ЗА МОТИВАМИ ПЕРСОНАЖА «ҐОДЗІЛЛА»

МОНАРХ: СПАДОК МОНСТРІВ

- А ти снайпер. - Я хоч спробував.

- Ти міг загинути, йолоп. - Тихо.

Що тепер?

Битися з ним ми не можемо.

Я б і не радив.

По-моєму, назовні чисто.

- Прокляття! Стерво! - Ні, ні.

У мене ноги наскрізь мокрі.

Тоді треба рухатися швидко.

Підводься, Мей. Уставай.

Давай. Ти в порядку, Мей?

У порядку? Я помру від переохолодження.

Радий, що ми сюди прилетіли?

ТОКІО ЗА РІК ДО ТОГО

Твої роботи дуже сміливі.

Чому саме це?

І чому саме тепер?

Світло в зал!

Ти завагався.

Питання складне.

Ти мав кілька місяців, щоб обдумати відповідь.

Мистецтво...

...народжується з незручних для обговорення тем.

Для мене воно інтуїтивне.

Я поважаю твої переживання.

Та якщо покупці захочуть вкласти у твої роботи гроші, ще й чималі,

їм буде цікаво, що вони купують. Кого вони купують.

Купують...

...не твори мистецтва...

...а митця.

Знаю, Кімі.

Мені прикро.

Маєш дві години до відкриття.

Придумай таку відповідь, щоб я тобі повірила.

І для тебе, і для мене сьогодні багато що на кону.

Мамо.

«Сміливе дослідження Кентаро Рандою паралелей та інтер’єрів

заохочує глядача піддати сумніву власні переконання про самобутність».

Хто ж знав, що мій син такий провокативний?

Я не провокативний.

Усі будуть у захваті.

Якщо так, то це вже не дуже «провокативно».

Синку...

...я тобою пишаюся.

Як і батько.

Він їх навіть не бачив.

Сьогодні побачить.

Приїде прямо з аеропорту.

Піду подихаю свіжим повітрям...

...поки всі не прийшли подивитися на нового «провокативного» митця.

Кентаро...

...ти тяжко заради цього працював.

Ти це заслужив.

Там є закуски.

Ти що, мене сфотографував?

Ні.

Брехня.

Я ж бачила.

Я фотографував плакат своєї виставки,

а ти стала перед ним і витріщалась, як туристка.

«Паралелі та інтер'єри». Претензійно.

Дуже.

З твого боку було б дуже шанобливо, якби ти...

Так.

- Видалив. - Дякую.

Чому ти не любиш фотографуватися?

Я...

Фотографія вийшла дуже гарна.

Ти що, залицяєшся?

Я просто чесний.

Виставка справді твоя?

Так.

А вино буде?

Дешеве. Погане. Претензійне.

Претензійне вино.

Ясно.

Віскі любиш?

Люблю дороге віскі.

Тобі пощастило. У Японії віскі дуже дороге.

Кльово.

- Я знаю одне місце. - Зараз?

У тебе ж виставка.

Підійду пізніше.

Ну добре.

Я Кентаро.

А я Мей.

Мей.

Мей. Ти куди? Повільніше.

Повільніше?

Якщо не хочеш додати до того, що вже винен, зайві пальці на ногах,

тоді додай швидкості.

Він має рацію, Мей. Бережи сили.

У тебе ноги мокрі, буде гіпотермія.

Треба сушити.

Ні. Навіть якби тут було з чого розвести багаття,

не можна сидіти на місці, поки тут бродить титан.

- Думаєте, він десь поблизу? - Не знаю.

І де ж тепер ваш багатовіковий досвід?

Мей, ідеться про титана.

Вони мов сніжинки:

не буває двох однакових.

То, може, щось знайдете у своїх цінних файлах?

Ідіть до біса

- разом зі справою всього вашого життя. - Обережно. Перестань, Мей.

Сонце зайде —

і температура стрімко падатиме.

А в нас ні їжі, ні укриття.

Ні Ду-Хо.

Куди ми взагалі йдемо?

На північний захід. На узбережжя.

Є великі шанси зустріти там людей.

- Думаю, я щось бачив з літака. - Що?

Що бачив?

Якусь споруду. Схожу на великий гольфовий м'яч.

Певно, збудовану людьми. Наче будинок чи поселення.

Добре.

А ви теж це бачили?

Ні.

Мей бачила.

Що? Ні.

Ні. Ти сказав, що щось побачив.

А я нічого не бачила.

Стаєш на їхній бік?

Бо злишся на мене?

Ні. Це не через тебе, а через те, що я можу замерзнути.

Я хочу тебе врятувати.

Довірся мені.

Сота.

Пароль.

Сота. Це я, Кентаро.

Хто?

Кентаро.

Пароль.

Нехай. Забудь. Усе одно це якась діра.

Діра!

Покваптеся!

Діра?

Вона пожартувала.

Доведіть, що не діра.

Ти прикольна.

А тебе легко дражнити.

Ну добре. Визнаю, це таки не діра.

Мей, це Сота.

Власник.

Менеджер.

І лайнюк.

Винний за всіма пунктами.

Стій. Пляшка з твоїм ім'ям?

А ти таки претензійний.

Такі тут правила.

Ага.

- Налий чогось кращого. - Добре.

Супер.

То ти успішний митець?

Я робив тут освітлення.

- Що? Не може бути. - Так.

Тому він дозволяє мені бути претензійним і раніше відчиняє.

А ти чим займаєшся?

Комп'ютерами.

Це не так цікаво, як мистецтво. І давно ти малюєш?

З дитинства.

Але роботою це стало лише сьогодні.

Що? Як це?

- Сьогодні твоя перша виставка? - Так.

А тобі не треба бути зараз там?

Я витримую інтригу.

- Так задумано. - Так задумано.

А оце теж задумано?

Про що ти?

Таємний віскі-бар і ти, митець, майбутня зірка.

Він водить сюди інших дівчат?

Як бармен, я не можу сказати.

От лайнюк.

Я ж не сказала, що задум поганий.

Принаймні поки ми тут.

Це не було задумано.

Я оцінюю митця за мистецтвом, а не за костюмом чи зачіскою.

Що?

А чому ці малюнки не в галереї?

Вони не на продаж.

А про тебе точно не варто судити по зачісці.