Antichrist

ЛАРС ФОН ТРІЄР

АНТИХРИСТ

ПРОЛОГ

РОЗДІЛ ПЕРШИЙ: СКОРБОТА

Привіт.

Як ти?

Ми щойно це обговорювали.

Це було вчора.

Сьогодні вівторок.

І давно я тут?

Місяць.

Уейн говорить

що моя скорбота нетипова.

Так...

Я поспілкувався з Уейном.

Здається, він дає тобі дуже багато ліків.

Припини, будь ласка.

Хоч раз повір, що хтось може бути розумнішим за тебе.

Він - учорашній студент.

Він не тямить, що робить.

У мене було в 10 разів більше пацієнтів, ніж у нього.

Але ти не лікар.

Ні, не лікар.

І пишаюся цим, коли бачу таких лікарів.

У твоїй скорботі немає нічого нетипового.

Це я у всьому винна.

А як же я? Я теж там був.

Я могла його зупинити.

Ні.

Ти не знав, що він почав рано прокидатися.

Він міг прокинутися рано-вранці,

вибратися з ліжечка

і піти...

А ти б гадав, що він міцно спить.

Він міг відкрити бортик ліжечка.

Він прокинувся...

Розгубився...

Він був сам...

Доктор Уейн каже, що ти хочеш забрати мене додому.

Не можеш покластися на інших?

Обов'язково треба влізти?

Тут тобі не допоможуть.

Навпаки...

Скорбота...

...це не хвороба. Це нормальна, здорова реакція.

Її не можна вилікувати. І не потрібно.

Уейн каже, що психотерапевт не повинен працювати з близькими людьми.

Взагалі, я з ним згоден, але...

Але ти розумніший, правда?

Я люблю тебе.

Немає нічого гіршого, ніж бачити, як кохана людина

страждає від лікарських помилок.

Жоден лікар не знає про тебе більше, ніж я.

- Як боляче! - Я знаю.

Це неминуче.

- Я теж хочу померти. - Я тобі не дозволю.

Так триватиме вічно?

Ні.

Ні, все зміниться.

І стане ще гірше?

Так, стане.

Ти завжди був далеким від мене та Ніка.

Тепер я це розумію. Дуже далеким.

Гаразд... Можеш навести приклади?

Чорт, це нескладно зрозуміти.

Ось, наприклад, влітку...

Цього літа ти був надто далеким.

Як чоловік і як батько.

Ти пропустив останнє літо Ніка.

Який жаль...

Я ніколи не була тобі цікавою. Тільки зараз,

коли я стала твоєю пацієнткою.

Можливо, мені не можна про це говорити?

Ти можеш говорити, що бажаєш.

Тобі байдуже, жива твоя дитина чи мертва.

На це у тебе теж є розумні відповіді психотерапевта?

Взагалі-то,

я старався для тебе. Тобі потрібний був спокій для роботи.

Можливо, я хотіла іншого?

Я так зрозумів,

що ти хотіла самоти.

Ти хотіла поїхати в Едем з Ніком без мене

і закінчити дисертацію.

Але не закінчила.

Чи не так?

Ось бачиш...

Ти навіть цього не знаєш.

Чому ти її кинула? Це на тебе не схоже.

Просто там виявилося, що все це не так уже важливо.

Як ти сам казав про мою тему: "Поверхнево".

Я ніколи так не казав.

Можливо, іншими словами. Але мав на увазі саме це.

І раптом вона стала поверхневою.

І навіть гірше: у чомусь брехливою.

Розумію.

Ні, не розумієш.

Ти багато що розумієш, тільки не це.

Вдихни на рахунок "п'ять".

Спокійно, спокійно...

Повторюй за мною.

Вдихай.

Вдихай на рахунок "п'ять".

Вдих. Два...

Я тут, з тобою. Я навчу тебе дихати.

Вдих...

Два, три, чотири, п'ять...

Не дихай.

Два, три, чотири, п'ять...

Видих. Добре.

Уяви, що дмеш на кульбабу.

Спокійно, тихо.

Так, так, добре!

Дуже добре.

Я ж казав, що усе зміниться.

Ти досі тужиш, але на новому рівні.

- Що це за рівень? - Тривога.

Тривога?

Так.

Я її відчуваю.

Це небезпечно.

Жодної небезпеки не немає.

Як і раніше не було.

Тривога відчувається фізично.

Запаморочення, сухість в роті,

шум у вухах, тремтіння,

важке дихання, швидкий пульс, нудота.

Тихо! Не трахайся з психоаналітиком.

Навіть якщо йому це дуже подобається.

Я розумію, ти хочеш забутися, але це не дуже добре для нас.

Дихай.

Не дихай...

Видих.

Ти мене кохаєш?

Так, кохаю.

Тоді допоможи мені.

Я це і роблю.

Клин клином.

Тільки цей прийом ефективний.

Останнє - порожнє базікання.

Ти повинна набратися сміливості і залишитися в ситуації, що лякає тебе.

Тоді ти зрозумієш, що страх не небезпечний.

Складемо список усього, що тебе лякає.

Вгорі буде те, чого ти боїшся найсильніше.

Але я не знаю, чого я боюся.

Не поспішай.

Я думаю.

Добре.

Думаю, але...

А не можна мені просто боятися, без конкретики?

Не треба!

Спокійно, спокійно...

О Господи...

Так не піде.

Я зробив велику дурість.

Якщо не можеш сказати

чого ти боїшся

тоді спробуй сказати, де тобі найстрашніше.

Де ти відчуваєш себе в небезпеці?

Де тобі найгірше?

У квартирі?

На вулиці?

У магазині?

У парку?

Можливо, в гостях?

У лісі.

У лісі?

- Так, у лісі. - Дивно...

Ти ж сама мріяла жити в лісі.

Що в лісі такого страшного?

Що тебе там лякає?

Усе.

Розкажи, що, по-твоєму, може трапитися в лісі?

Це якийсь конкретний ліс?

Едем.

Едем?

Можливо, зробимо

сад навколо Едему до самої верхівки піраміди?

Ні, не до самої верхівки.

Ні.

Не треба!

Припини!

Зупинися!

Тихо!

Усе добре.

Пробач.

Усе гаразд.

Не знаю, навіщо я це...

Спершу попрацюємо з твоїми очікуваннями.

Закрий очі.

Відчуй сидіння під собою.

Уяви, як тонеш у ньому...

Воно огортає тебе...

Це приємне відчуття.

Ти відчуваєш приємну теплоту...

Ти тяжчаєш...

Дихаєш глибоко...

розмірено...

легко...

Тепер

уяви, що ти в Едемі.