The Matrix Resurrections

МАТРИЦЯ

ВОСКРЕСІННЯ

МОДУЛЬ 101 ПОШКОДЖЕНО

-Секу, я зайшла. -Капітане.

Ти правий. Світловий люк був вікном.

Серйозні перешкоди.

Дивно. Це якийсь модуль.

Схоже на старий код.

Ще й дуже знайомий.

Вкажіть, де ви. Викличу підмогу.

-Я перевірю. -Багз?

Якщо генерал взнає, що ми шукали...

Я швиденько погляну й назад.

Ви це чули?

Чорт. Наш сигнал відстежили.

Багз, це схоже на пастку.

Багз!

Ані руш! Не ворушитися!

Ми стрілятимемо!

Дуже повільно підніміть руки.

ГОТЕЛЬ «ЦЕНТР МІСТА»

Починається.

Куди це ви?

Лейтенанте, вас попереджали.

З однією дівчинкою ми якось упораємося.

Ви марнуєте час! Мої люди зараз її приведуть.

Ні, лейтенанте,

ваші люди вже мертві.

Секу, чуєш мене?

Збої старого коду.

Відео зникає. Перейди на аудіо.

Багз, це пряме порушення протоколів генерала.

Та знаю, знаю.

Але тут щось коїться.

Щось важливе.

Трясця.

Ми знаємо, що буде далі.

Вона їх усіх покладе.

А тепер подзвонить.

Лінію було відстежено.

-Тоді... -Вона рятуватиметься втечею.

Агенти вже тут?

Я знаю цю історію.

Так усе починалося.

Прокляття.

Тут усе почалося.

Думаєте, цей модуль – петля? Чи бігова доріжка?

Якась певна послідовність, щоб програма робила що?

Я не знаю.

Але дізнаюся.

Добре.

Дежавю, але тут явно все не так.

Нащо робити щось нове зі старим кодом?

Не знаю.

Якщо це нібито Трініті, все має бути не так.

Може, це не те, що ми думаємо.

Багз, ви маєте тікати звідси.

Це майже точно пастка.

Зараза.

Ви продовжуйте.

Як до цього.

А я...

піду собі.

Убити її.

АНДЕРСОН

ДЛЯ ТИХ, ХТО ЛЮБИТЬ ЖЕРТИ ЛАЙНО

Секу!

-Чому врятував мене? -Питатиму я.

Хто ти? Звідки взялася?

Добре.

Мене звати Багз.

Як Багз Банні.

І жучки для підслуховування.

Ти знаєш, що це модуль?

Що таке модуль?

Симуляція, потрібна для еволюції програм.

Ти розумієш, що ти...

цифрова свідомість?

Я знаю, що я таке.

І знаю, що моя робота – знаходити й нищити свідомість,

таку, як ти.

Та все ж...

Ми тут.

Ми тут.

Інші агенти не знають про цю кімнату?

Як ти її знайшов?

Ніхто ніколи не був у майстерні ключів,

тому я став шукати.

Що більше шукав, то більше знаходив.

У мене так завжди.

Що?

Здається, я тут бувала.

«МЕТАКОРТЕКС»

Чорт забирай.

Це ж його квартира.

Ти про Томаса Андерсона?

Я скрізь шукав. Його не існує.

Він давно вже не Томас,

але ти можеш знати його за реальним ім'ям.

Нео.

Знаєш.

Добре.

Не віриться, через стільки років.

Більшість людей вважає, що Нео загинув.

Але я знаю, що він живий.

Бо я його бачила.

Де?

Це важко пояснити, але...

Але в ту мить, коли він поглянув на мене...

Я відчула, як щось...

відімкнуло мій розум.

Гаразд.

Зі мною було щось подібне.

Я побачив шаблон...

і він був повсюди.

Ми цього не бачимо, але ми живемо всередині дивних повторних петель.

Часом я бачив це у дзеркалі.

Лише на мить, але саме так, як ти кажеш.

І раптом я зрозумів.

Це не реальний світ.

Я вперше мав справжню мету.

Я знав, хто я...

і що мені треба робити.

Хто ти?

І що тобі треба робити?

Я...

Морфей.

І я маю знайти Нео.

Морфею.

Гаразд. Добре.

Боже мій!

Я маю вивести тебе звідси.

І дізнатися, хто зробив цей модуль.

Ходімо зі мною.

Будь готовим іти. Справді готовим.

Бо як ні, якщо ти вважаєш, що твоє місце тут...

По-твоєму, це вибір?

Коли їх запропонували мені,

я скаржилася на бінарну концепцію світу

і відмовилася ковтати символічне скорочення мого життя.

А жінка з пігулками засміялася, бо я не розуміла суть.

Яку суть?

Що вибір – це ілюзія.

Ти вже знаєш, що мусиш робити.

Правда.

Добре.

Є стара будівля зі світловим люком і сходами.

«Лафаєтт».

Одні з чотирьох дверей ведуть туди.

-Не опирайся. -Що це коїться?

Дихай.

Вихід працює однаково для людей і для програм.

Добре.

-Привіт. -Привіт.

Я ще ніколи не носив інших окулярів.

Тобі пасують. Котрі двері?

-Напевно... -Ясно.

Агенте Вайт.

Агенте Сміт?

Давай!

Секу! Чуєш мене?

Багз! Думав, я вас втратив.

Виведеш нас до вікна?

Багз! Він агент!

Те вікно! Біжи щодуху!

НАДЗВИЧАЙНИЙ ДИЗАЙН ГРИ Т. АНДЕРСОН

«БАЙНЕРІ»

НАГОРОДИ ЗА ГРУ 1999 ГРА РОКУ – «МАТРИЦЯ»

Що за...

ТРИВОГА – ПРОРИВ ПЕРИМЕТРУ

Якого біса?

АНДЕРСОНИ

Щось не так?

Невеликий збій.

Доброго ранку, Боббі. І тобі, чуваче.

Який прекрасний день. Правду я кажу?

Проблеми?

Він щось загубив.

Це старий код «Матриці»?

Невеликий експеримент із модулем.

Для «Байнері»?

СЬОГОДНІ О 16:00 НАРАДА

Треба випити кави.

Кави. Так, терміново! Я куплю.

Не хочу перехвалити,

та зігравши трилогію вперше, я був вражений.

Парадокс між свободою волі й долею.

Ми всі – лише алгоритми, які роблять те, що мають,

чи ми можемо втекти від програми?

Геніально, в контексті програми, до речі.

Я казав, що гра захопила мене повністю?

Так. Я завалив сьомий клас.

Твоя гра мало не зламала мені життя.

-Ти казав. -Але ми тут.

От скажіть, містере Андерсон, це свобода волі

чи доля?

О так.

Ось вона.

Матуся, якій би я вдув.

Не зиркай так. Слухай, пробач.