Fear and Desire

ДЖОЗЕФ БЕРСТІН ПРЕДСТАВЛЯЄ

СТРАХ І ЖАДАННЯ

Війна у лісі.

Не та, яка була, не та, що буде,

а будь-яка війна.

І ворогів, які борються тут, не існує,

доки ми не пробудимо їх до життя.

Цей ліс, і все, що в ньому зараз відбудеться,

є плодом фантазії.

Тільки незмінні форми страху, сумнівів і смерті,

узяті з нашого світу.

Солдати, яких ви бачите, говорять на нашій мові і несуть

відбиток нашого часу. Але належать лише уяві.

Думаєте вони нас шукають?

Це один з наших.

Він не побачить нас. Але можливо він побачить наш літак.

Там вже нема на що дивитися, хіба що він горить.

Навіть якщо нас помітять, вони нічим не зможуть нам допомогти.

Так. Ми на шість миль в тилу ворога.

- Не так вже і далеко. - Невже?

Тут мабуть тисячі хлопців,

і кожного з них вчили стріляти по такій уніформі як на нас.

Якщо ти так цим стурбований, чому б тобі не говорити тихіше.

Я не стурбований.

І що тепер, лейтенант?

Хтось міг бачив як падає наш літак. Може нас вже розшукують.

Мені було б спокійніше, Якби ми були краще озброєні.

Цього замало.

Шкода, що ви не взяли свої гвинтівки.

Треба все обміркувати.

Якщо зрозуміти як працює мишоловка,

можна використати її як трамплін.

Ось лінія фронту.

Судячи з того, де ми були до падіння, ми повинні бути в цьому районі.

Позиції наших тут, а ми приблизно тут.

Це річка, яка протікає на схід від нас,

пересікає лінію фронту і опиняється на нашому боці.

Мені здається, ми могли б використати цю своєрідну мишоловку на річці.

Це і є твій план?

- Піти вниз по річці? - Так.

Але як ми це зробимо?

Я не дуже добре плаваю і Флетчер

Попливемо на плоту. Вночі.

Інших варіантів все одно немає.

Йти пішки - це самогубство.

Я не мав би ні найменшого поняття звідки і куди направлятися.

По річці ми подолаємо весь шлях і дістанемося цілісінькі.

- По моїм розрахункам... - Твоїм розрахункам...

Твої блискучі розрахунки і привели нас сюди.

Мабуть домашній. В нього нашийник.

- Він більш схожий на сторожового. - Начебто доброзичливий.

Обійдемося без талісманів.

Швидше. В нас мало часу.

Якщо ніхто не має кращих ідей, ходімо до річки.

Ми можемо зустріти ще тварин.

- Важко. Ноги заплітаються. - Сонце пече.

- Швидше доки зарості не спалахнули. - Я б зробив усе сам.

- Вони спостерігають за мною? - Я повинен оглядатися навколо.

- Я зголоднів. - Вони налякані.

- Скільки їх там? - Скоро ніч.

- Нам потрібен привал на ніч. - Погано себе відчуваю.

- Долина сонця. - Швидше!

- Я не хочу тут вмерти. - Можливо я старію.

- Вимкніть світло! - Тільки б не померти тут.

Будь-ласка, вимкніть його!

Коли ми перейдемо цю дорогу, річка вже буде близько.

Мак, спустися на дорогу на розвідку.

Ніщо так не бадьорить, як прогулянка серед дня по території ворога.

Шкода, що засмага не зелена, а коричнева.

Ото було б маскування!

Якщо побачите підозрілих людей, помахайте їм і виглядайте природно.

Лейтенант.

Лейтенант. Йдіть сюди. І захопіть свій бінокль.

- Що тобі? - Хочу, щоб ви на дещо поглянули.

- Що там? - Я не можу розібрати, що це,

але вважаю, що вас зацікавить.

Ось там. Бачите?

Виглядає, як невеликий аеродром.

Так. Ти маєш рацію.

Скільки чинів. А цей, схоже, генерал.

Дійсно.

Дійсно. Генерал.

Він генерал!

Давай допоможемо з плотом.

Мак, пішли.

Не вистачає тільки Гекльберрі Фінна.

Начебто, повинен нас витримати.

Так, виглядає зовсім непогано.

- Може перевіримо як він плаває? - Плоти не тонуть.

Шкода, що в нас немає пляшки, щоб охрестити його.

Можемо вигадати йому назву.

Схоже, нас засікли! Якщо ми залишимося тут, нам кінець!

Темніє.

Не знаю. Можливо вони не побачили нас.

Але надто небезпечно чекати тут, сподіваючись на це.

- Як ми повернемося додому? - Швидше! Пішли!

Цей літак мабуть приземлився біля дому, який ми бачили.

Яка різниця?

Там мабуть планується щось серйозне.

Може цей генерал скликав там нараду сьогодні.

Ми не бачили цього на шляху до річки.

Ми бігли іншим шляхом.

- Щоб вони не їли, пахне смачно. - Мене більше цікавить зброя.

В мене є ідея.

Куди б ми не вирушили, із зброєю нам буде простіше.

Швидше! Неподалеку можуть бути інші.

Спочатку я з'їм трохи рагу.

Візьми щось з їжі. Хто знає, коли ми тепер зможемо поїсти.

Нам треба поїсти.

Як тобі рагу, Мак?

Злегка охолонуло, але їсти можна.

Холодне рагу на палаючому острові. Ідеальне визначення для війни, Мак.

Це зухвало!

Палаючий острів, оточений збройним буревієм.

Можливо, якщо б ми могли...

- мабуть нас почули. - Хапайте зброю и пішли!

- Навіщо ти стріляв? - Забудь про це. Пішли.

Ми витрачаємо життя, водячи пальцем по сторінках довідників

в пошуках наших справжніх імен, наших постійних адрес.

Один у полі не воїн?

Можливо колись так і було ще до Льодовикового періоду.

Льодовики розтанули і тепер ми самі собі.

Уламки світу, що складається з островів.

І довго ти збираєшся тут стирчати?

Ну і влипли ж ми!

Я б із радістю помінявся місцями з тієї псиною.

Коли люди потрапляють у халепу вони заздрять навіть собаці.

Визнаю перспективи у нас не дуже радісні.

Може повернемось і подивимось, чи на місці наш пліт?

Послухай, якщо нас засікли, то там вже чекає засідка.

Це шанс. Там небезпечно не більш ніж учора.

- Сходимо на розвідку до річки. - І що далі?

Навіть якщо пліт на місці, що далі?

Будемо чекати поки стемніє і сподіватися, що не буде повні.

Можна заспівати для заспокоєння.

В чому справа, малюк? Кажуть, що вони канібали.

- Якщо нас схоплять, ти у безпеці. - Дай мені спокій!

Давай залишатися людьми.

Ваша правда, лейтенанте.

Не довго нам залишилося бути людьми, якщо ми сидітиме тут.

- Вона нас побачить! - Стули пельку!

Не бійся. Ми тебе не скривдимо.

Вона гарненька. Вам не здається, хлопці?

І що нам тепер з нею робити? У мене вдома жінка.

Вона наш незваний гість. Визнаю, вона кращий незваний гість, що я мав.

Добре, Корбі. Не забувай, де ми знаходимося.

Навіть якщо ми загубилися у лісі, давайте залишатися людьми.

Нам неможна тут залишатися.

- Рибу залишимо? - Не мели дурниць.

Що ви збираєтесь з нею робити?

Дай мені свій ремінь. І ти, Флетчер.

Не бийте її! Вона налякана, як і ми.

- Вона нікому не скаже. - Заспокойся, ніхто не буде її бити.

Я просто хочу її прив'язати. Давай ремінь.

Швидше. В мене вже рука заніміла.

Обережно. Не зробіть їй боляче.

Я сподіваюся, що вона не кричатиме.

Вона просто красуня.

- Може просто залишимо її і підемо? - Не треба мене квапити.

Якщо зможемо порозумітися з нею, може вона скаже, чи знайшли наш пліт.

Я сам, Сідней.

Впевнений, вона не вчилася закордоном.

Спробуємо.

Ти бачити човен?

Наш човен?

- Човен? - Саме так. Човен.

Ти бачила човен?

Тільки не кажи мені, що вона тебе не зрозуміла.

Якщо вона нічого не може нам сказати, може відпустімо її.

Звичайно, щоб вона побігла у цей штаб і здала нас ворогові.

Ви як малі діти!

Можливо вона туди й прямувала.

- З рибою? - Звичайно.

Генерали отримують на обід усе, що забажають, і не важливо, що саме.

Рибу, полуницю чи золотий посуд...

Зараз неслушний час, щоб ставати революціонерами.

Треба продовжувати шукати пліт.

- Поки що ми не можемо відпустити її. - Чому? Вона б все розповіла нам.

Мак щойно пояснив чому.

Сідней, залишися тут з юною леді до нашого повернення.

- Ось, візьми це. - Хочете залишити мене тут?

Так, щоб ти спостерігав за дівчиною.

Ви кинете мене тут і не повернетеся.

- Я знаю. Це через вчорашнє. - Заспокойся. Якщо ми не повернемося,

можеш іти свататися до її старого.

Можливо народите діточок.

- Залиш його, Мак. - Не слухай його.

Пам'ятай, ти обіцяв повернутися.

Залишайся тут и слідкуй за нею. Вона ще може стати у нагоді.

Ми повернемося через декілька годин.

Просто розслабся. І не піддавайся паніці.

Побачимося пізніше, Сідней.

Я дуже радий, що вони мене залишили. Справді.

Не бійся, якщо я тобі сподобався.

Будь-ласка.

Тому вони мене і залишили. Вони вважають, що я тобі сподобався.

Вони дали мені пістолет. Я не можу повернутися додому!

Не роби так. Не цурайся мене. Це не моя провина.

Я не дозволив їм бити тебе. Не насуплюйся.

Дивися, я тебе розсмішу.