Raya and the Last Dragon

Я знаю, що ви думаєте.

Самотня вершниця.

Похмурий світ.

Спустошені землі.

Як так сталося, що цей світ розколовся?

Усе почалося 500 років тому.

Кумандра.

Ось як колись усе було.

Коли наша земля була об'єднаною, і ми жили в гармонії

з драконами.

Чарівні істоти, які приносили нам воду, дощ і мир.

Це був рай.

Поки не з'явилася друнь.

Руйнівна чума, яка ширилася як вогонь,

розмножувалася, пожираючи все живе і перетворюючи на камінь.

Дракони билися за нас з останніх сил,

але цього виявилося замало.

Саме тоді могутня Сісу-дату,

останній дракон, зосередила всю свою магію на перлині

і знищила друнь.

Усі, кого перетворили на камінь, ожили.

Окрім драконів.

А від Сісу залишилася лише перлина.

Це мала бути визначна мить,

коли все людство мало б об'єднатися, віддаючи шану її самопожертві.

Та натомість люди залишилися людьми,

вони почали воювати, щоб заволодіти рештками магії драконів.

Звели кордони, Кумандра розділилася.

Ми всі стали ворогами, а перлину довелося сховати.

Але світ розколовся не тоді.

Насправді це сталося 500 років по тому,

коли в цій історії з'явилася я.

РАЯ ТА ОСТАННІЙ ДРАКОН

Схоже, хтось тут намагається вдавати розумного.

Давай, Тук-туку, покажемо їм, хто тут насправді розумний.

Тук-туку!

Хутчіш!

Зосередься!

Дякую.

Друже, це було круто, дай панцира.

Упіймала.

Хвилиночку.

Щось надто легко.

Вождь Бенджа.

Я знаю, що ти повинен мене зупинити,

але не варто.

Не плутай азарт і майстерність, дівчинко.

Я обіцяю, що нога твоя не ступить у внутрішнє коло перлини драконів.

Навіть палець.

Раджу тобі витягти меч. Він тобі знадобиться.

Не сьогодні.

Бумц.

Я ж казав, ані ногою у внутрішнє коло.

Ти програла, Рає.

Справді?

Рає...

Треба було сказати - двома ногами.

Не картай себе надто сильно, вождю Бенджо.

Ти зробив усе, що міг.

Не буду. І для тебе я тато або баа.

Ти молодчина, росинко. Пройшла випробування.

Ого.

Дух Сісу.

Упродовж поколінь наша сім'я заприсяглася захищати перлину.

Сьогодні ти приєднаєшся до своїх пращурів.

Рає, принцесо Серця, дочко моя,

тепер ти охоронниця перлини драконів.

Хтось тут дуже радіє.

Ще й як!

Тепер тому, хто захоче вкрасти перлину драконів, доведеться протистояти

двом найкращим мечам у всьому світі.

Я радий, що ти почуваєшся готовою, росинко,

бо маю сказати тобі дещо важливе.

Жителі інших земель прямують сюди.

Правда?

Гаразд.

Ми зможемо. Я готова.

Я точно знаю, як ми їх зупинимо.

Справді? Розкажи, що ти знаєш про інші землі.

По-перше... Хвіст.

Спекотна пустеля з підлими найманцями, які б'ються нечесно.

По-друге, Кіготь.

Ринок на воді, відомий спритними продавцями і ще спритнішими бійцями.

По-третє, Хребет.

Холодний бамбуковий ліс,

який охороняють велетенські воїни з гігантськими сокирами.

Й останнє - Ікло. Наш найзапекліший ворог.

Народ, який захищають люті вбивці і їхні ще лютіші коти.

Гаразд,

нам знадобляться арбалети і катапульти, і...

Може, палаючі катапульти?

Може, краще паста з креветок із Хвоста,

лимонна трава з Кігтя, бамбукові паростки з Хребта,

чилі з Ікла і пальмовий цукор із Серця?

Ми їх отруїмо?

Ні, ми не будемо їх труїти і не будемо битися.

Ми розділимо з ними трапезу.

- Що-що? - Я їх запросив.

Але вони наші вороги.

Вони наші вороги лише тому,

що думають, що перлина драконів чарівним чином забезпечує нам процвітання.

Це смішно. Вона такого не робить.

А вони думають, що робить, як і ми думаємо певним чином про них.

Рає, кожна земля недарма отримала свою назву на честь частини тіла дракона.

Колись ми були об'єднані. Жили в гармонії.

Кумандра.

Це давня історія, баа.

Але так не має бути.

Послухай, якщо ми не припинимо і не навчимося довіряти одне одному,

то знищимо самі себе, і це лише питання часу.

Я не хочу, щоб ти жила в такому світі.

Я вірю, що ми знову станемо Кумандрою.

Але хтось має зробити перший крок.

Довірся мені.

Ситуація якась напружена, баа.

Не хвилюйся, я почну з жарту.

Не варто.

Та жартую.

Люди Хвоста, Кігтя, Хребта й Ікла,

вітаю вас у Серці.

Надто довго ми були ворогами, але сьогодні - новий день.

Сьогодні ми знову можемо стати Кумандрою.

Гарна промова, вождю Бенджо.

Але навіщо ти насправді нас зібрав? Щоб пограбувати?

Навіщо йому нас грабувати? У краї Серця й так усе є.

Легко говорити про Кумандру,

коли володієш наймогутнішою зброєю всіх земель.

Перлина - не зброя. Це священна реліквія.

Кумандра! Кумандра - це жарт!

Він покликав нас аж сюди, щоб поговорити про казки.

Це не має значення!

Я маю дещо сказати.

Хто голодний?

Іди. Усе гаразд.

Я Намаарі, з Ікла.

Привіт, Намаарі. Я Рая.

Це Сісу?

Пробач, я трішечки схиблена на драконах.

Це ж у мене на шиї намисто з зображенням Сісу.

Ходімо.

Ти вже їла?

Справді? Твоя мама справді так сказала?

Незручно. Наступне запитання.

Голіруч чи на мечах?

- Мечі увесь день. - Правда?

Вишуканий чи зручний одяг?

Лише чудовисько обере такий одяг на щодень.

Рис чи рагу?

Не думала, що тебе це спантеличить.

Я вперше за довгий час їм рис.

Справді?

Можливо, Ікло має гарний вигляд ззовні,

але в нас купа проблем.

Пробач. Я не хотіла про це згадувати.

То про що ми?

У нас обох лише мама або тато, і вони не вміють жартувати.

Ми обоє жінки-воїни, які не терплять незручного вишуканого одягу.

І ми обоє суперфанатки Сісу.

Так.

Знаєш, наші легенди стверджують, що вона й досі жива.

Сісу? Ти не жартуєш?

Хочеш, дещо покажу?

Тобі це можна брати?

Ні.

Тут написано,

що коли могутня Сісу знищила друнь,

вона впала у воду і попливла за течією.

Легенда стверджує, що зараз вона спить у витоку річки.

Але котрої річки? Їх же сотні.

Не знаю.

А уявляєш, якби ми її знайшли?

Дракони повернулися б.

Усе було б значно краще.

Так.

Може, ми й справді зможемо знову стати Кумандрою.

Тримай.

Ти впевнена?

Від однієї любительки драконів іншій.

Слухай.

Ходімо зі мною, деп ла. Хочу тобі дещо показати.

Дух Сісу. Я його відчуваю.

Це останній шматок магії драконів.

Розумію, чому в Серці його так ретельно охороняють.

Дякую, деп ла. Ти мені дуже допомогла.

В іншому світі, можливо, ми б стали подругами,

але я маю зробити те, що краще для Ікла.

Правителько Вірано, я дуже радий, що Ікло прийняло наше запрошення.

Я не дозволю тобі забрати перлину Сісу.

Пробач. Тепер він належить Іклу.

Нога ваша не ступить у внутрішнє коло перлини драконів.

Що відбувається?

Що таке?

Ікло хоче заволодіти перлиною!

Ні! Перлину має отримати Хребет!

Ні, ми перші її заберемо!

Наші мечі іншої думки.

Послухайте мене!

У нас є вибір.

Можемо знищити одне одного

або об'єднатися і збудувати новий світ.