Thoroughbreds

ЧИСТОКРОВКИ

Чекайте тут.

Лілі!

Я буду тут.

Лілі!

Лілі!

Лілі!

Привіт, Лілі.

О, привіт...

Вибач, ти...

Це твій меч?

Ні.

Він...

Це мого вітчима.

Ти змінилася.

Справді?

Маєш гарний вигляд.

Дякую.

Ти також...

Тож, почнімо?

"Попри брак досвіду у галузі,

Джаредові внески у проєкт

були примарними".

Чи це речення має сенс?

Джаред привид?

- Ні. - Звідки знаєш?

Ніде ж не сказано, що він не привид.

Тож...

Відповідь (Б):

"Значний".

- Цей тест просто нестерпний. - Ти блискуче справляєшся.

Я більш здібна у прикладному сенсі.

- Мені властива ділова тямучість. - Безперечно.

Гадаю, найкращим для мене варіантом

буде пропустити коледж і просто

- Простівджобзити собі дорогу у життя. - Нічогенька ідея.

А ти в цьому доволі вправна.

Краще за мого справжнього репетитора. Скільки береш?

Ти про що?

Я грошей з тебе не візьму.

Ми просто зависаємо.

Гаразд. Тож...

Перейдемо до розуміння тексту.

Ти прочитаєш чи краще я?

Починай ти.

Добре.

"Від Пола Ревіра до чоловіка Марльборо -

єдиний образ, що глибоко захопив

уяву американців.

Настільки ж тісно прив'язаний до понять свободи як і будь-який прапор чи орел,

образ коня..."

Знаєш, мабуть цей уривок довший ніж нам потрібно.

Виберемо щось коротше.

Маєш щось погризти?

Тож, так,

мені пощастило відвідувати школу, де цінують

навчання поза класною кімнатою.

А ти вже виконала усю свою навчальну роботу і завершила академ-рік достроково?

- Так. - Складно було?

Ні.

Складно було розбиратися в усіх цих взаємних фондах

та кредитних свопах.

Хай там що...

Продовжимо?

Залиш тут.

Вибач, якщо я

вела себе дивно

з тим уривком.

Це дивно лише якщо зациклювати на цьому увагу.

Ну, я просто подумала

що ти не хотіла б про це говорити.

- Чому це? - Ну...

Гадаю ти зараз...

відчуваєш багато...

різних емоцій.

Спогади ще свіжі.

Кумедна річ, насправді.

- Я їх не відчуваю. - Не відчуваєш чого?

Та будь-чого.

Типу, ти геть не чутлива?

Себто не відчуваєш будь-яких негативних емоцій...

Типу, я не відчуваю жодних емоцій. Взагалі.

- Звісно ж відчуваєш. - Ну тобто...

Інколи я відчуваю голод чи втому.

Але якщо йдеться про радість чи провину,

то цих відчуттів я геть не маю.

Я не розумію.

Так, це важко пояснити. Я лише нещодавно

змогла собі в цьому зізнатися.

Бо я стала настільки вправною у визначенні

та імітації емоцій інших людей,

що я ніби переконала себе

в тому що сама їх відчуваю,

але це не так.

Тож...

Що?

Це якийсь розлад?

О, так.

Моєму мозкоправу хочеться так думати.

Спершу, діагнозом був нестабільний розлад особистости.

Потім, важка форма депресії.

А вчора вона сказала що у мене диссоціальний розлад особистости

із шизоїдним нахилом.

Вона буквально тицяє пальцем у випадкову сторінку з посібника з психіатрії

і закидує мене ліками.

Але мій мозок цілком здоровий.

Він просто не містить емоцій.

І це не обов'язково робить мене поганою людиною.

Це лише значить, що я маю працювати наполегливіше

за інших щоб досягти успіху.

Ой...

- Дві години? - Так.

Як добре що ти встановила таймер,

аби мати певність, що ми не проведемо разом більше часу ніж треба.

О, ні... Я зовсім...

У мене зустріч з мамою...

Мені відомий пароль від її пошти.

- Прошу? - Це означає, що я щодня

читаю її вхідні листи.

Я бачила вашу з нею переписку.

Як вона була змушена підняти платню з сотні

до двох на годину аби ти на це погодилась.

Наступного разу, не кажи що не береш грошей.

До речі, вона так відчайдушно хотіла влаштувати нашу зустріч.

Цілих два тижні намагалася.

Ти могла б вибити з неї і п'ять сотень

якби стояла на своєму й надалі.

"...але Америка, в яку я потрапила коли зійшла з літака

була зовсім не схожою на розповіді матері.

Автомобілі стояли в заторах на занедбаних автострадах,

а юрби сутулих чоловіків

кидали кості у провулках.

Я не знала що маю відчувати, зневіру через те що мати мене зрадила,

чи глибокий сум через те що

хай якою б недосконалою була ця нова земля,

її не було тут аби її побачити".

Гаразд. Отже, як саме ти б резюмувала цей уривок?

- Погано. - Ні.

Не оцінила б,

а просто підсумувала.

Цього разу призначили зустріч телефоном?

- Ти про що? - Не було листа

на маминій пошті щодо оплати.

Цього разу мені не платять.

Я не просила оплати.

А чого ж ти тоді хочеш?

Нічого. Я лише хотіла тебе бачити.

Лілі.

Я піду, покатаюся. Не перекажеш своїй матері...

Амандо, це Марк.

Марку, це Аманда.

Приємно познайомитись.

Так.

Ти щось хотів?

Ні.

Гаразд.

Добре.

Тож, запитання №9:

"Ставлення авторки до нефритової скриньки її матері

можна здебільшого описати як..."

Ого.

Що, ого?

Ти ненавидиш його.

Тож, це (А): Поважне,

: Презирливе..."

Ти його зневажаєш.

Ні, ми...

маємо свої розбіжності,

але я невпинно стараюся

аби сформувати між нами

зрілі і приязні взаємини.

Ага.

Далі, (В): Злісне,

: Двозначне..."

Це через те що він багатий?

- Перепрошую? - Бо він лишає для тебе

конверти з грошима?

То були гроші на ремонт ноутбуку.

Він не лишає мені грошей просто так...

Так, але ти та твоя матір повинні затямити,

що у ваших інтересах дбати про те щоб він був усім задоволений.

Гаразд, знаєш... Гадаю на сьогодні все.

Що не так?

Я не знаю.

Я лише вважаю що тобі слід бути відвертою при проявлянні власних почуттів.

Бо інакше вони знаходять вихід у пасивно-агресивній формі.

Наприклад, ти починаєш запрошувати

свою дивакувату подругу лише для того щоб їй допікти.

- Ти тут зовсім не для цього. - Ну звісно ж для цього.

Слухай, якщо ти справді так вважаєш, чому б тобі тоді не піти

і не попрохати мамцю купити тобі ще одну подругу?

Певна, що варіантів в тебе вдосталь.

Відповідь (Г):

"Двозначне".

Правильно.

Знаєш, колись одна подруга навчила мене такого трюку:

якщо в тесті трапляється варіант "Двозначно",

він завжди є правильною відповіддю.

Тебе не засмутили мої слова?

Це перші щирі слова, які ти мені сказала