See

Дякую, що прийшли.

Дами, лорди. Дякую за підтримку.

Капітане Ґоссет, скільки в нас війська?

Наші форпости Геребур і Керлайл дали нам 25 солдатів.

Лебнін – ще 30.

Для Лебніна це честь, а не просто обов'язок, ваша величносте.

Я підтримую вас, як мій батько підтримував вашого батька.

Разом з вояками з Пеннси…

З Алтуни нічого? Невже?

Лорде Дієґо, це правда?

Ваша величносте, Алтуна готова прислати ще 20 солдатів.

На десять менше за Лебнін.

У вашому місті вдвоє більше людей.

Починається посівна.

Міська рада вирішила, що треба продовжити сіяти,

інакше буде нестача харчів.

Лорде Дієґо, знаєте, що сталося в Канзуа?

Ми чули про ваші страждання.

Скажіть, якби я зруйнувала ваш дім на ваших очах,

потопила всіх, кого ви знали й любили, вбила вашу дружину й дітей,

хіба б ви думали про врожай?

Вибачте, ваша величносте.

Мабуть, треба поїхати в Алтуну й самим про все дізнатися.

Тривантійці хочуть зустрітися.

Лорде Дієґо, питаю знов. Скільки дасте солдатів?

Тридцять, королево.

Добре.

Капітане Ґоссет?

У Монро тривають підрахунки.

Ти коли-небудь уявляла, що вогонь з тобою говорить?

Коли я лишилася сама, після батькової смерті й твого зникнення,

мені здавалося, що він ділиться зі мною таємницями.

Чому ти не сказала мені, що Тривант попросив про зустріч?

Бо це не має значення.

Уяви, що сказав би батько.

Могутній Тривант боїться мене. Просить миру.

-Треба про це подумати. -Навіщо?

Правда на нашому боці. З нами богиня.

Усе одно на полі бою солдати повинні вірити.

-У богиню? -У тебе.

Вони повинні думати, що королева зробила все можливе, щоб їх захистити.

Солдати зроблять те, що я накажу.

Сібет.

Солдат має вірити, що б'ється за правду, має вірити у свою королеву,

любити її й бути готовий загинути за неї.

Уявляєш: якби ти зупинила тривантійську навалу,

не пожертвувавши ні єдиним солдатом?

Ти вже маєш їхню покору,

а якби ти це зробила, то мала б їхню любов.

Такого ще ніхто не робив.

Коли востаннє тривантійці просили про переговори?

-Ніколи. -Правильно.

Може, за підтримки богині…

ти переможеш у війні, навіть не починаючи битву.

У Триванті немає короля чи королеви.

Я не можу вести переговори з простими політиками.

Авжеж ні.

Але я можу представляти тебе.

Як принцеса й твоя сестра, я можу говорити від твого імені.

Гаразд.

Дякую, Сібет.

Звісно, будь-який договір вимагатиме офіційного вибачення

та відшкодувань за напад на Канзуа.

Що? Ти ж знаєш, що це неможливо.

Ми збираємося перемогти, не починаючи війну.

Думаю, все можливо.

Сліпота

Ти думав, що дружина мертва, а вона жива,

і тепер ви знову будете разом.

Мабуть, ти такий радий. Я рада, хоч і не знайома з нею.

Хоча тепер це складніше, бо вона принцеса.

Дивно, правда ж?

Ні разу не згадати, що вона принцеса.

Таку мовчанку можна навіть вважати брехнею.

На твоєму місці я б усі ваші стосунки вважала брехнею.

Але ви разом виростили двоє дітей.

Важко брехати стільки часу.

Я на твоєму місці була б дуже сердита.

А ще спантеличена й знервована. Але й рада, що вона жива.

Я б не знала, що почувати.

Що я знаю? Я ніколи не була закохана.

Мабуть, тому що забагато говориш.

Думаю, вона мертва.

Я можу потренуватися з тобою.

Побачимо, що ти можеш проти живого.

Я б'юся лише з солдатами.

І з копицями сіна, очевидно.

Давай. Буде весело. Ми…

Твоя правда.

Було смішно. Дякую.

Я не наражатимуся на гнів принцеси,

подряпавши її сина.

А тепер іди геть.

Тоад!

Я не зміг урятувати сестру.

Не зміг допомогти татові.

Я повинен навчитися захищати рідних.

Я звик покладатися на інших.

Я впевнений, що принцеса призначить тобі наставника.

Твоя правда. Попрошу призначити тебе.

А чому мене?

Бо ми чудово порозумілися.

На сьогодні я закінчив вправи.

-Генерале. -Заходьте, лейтенант.

-Гострий. -Так.

Чиста сталь, перекута наново.

У вмілих руках це смертельна зброя.

Я переозброюю весь батальйон.

На.

Це тобі.

Я не розумію.

Хіба Трикутник не запропонував паянцям мир?

Королева не звинуватить фальшиво інший народ,

якщо не хоче війни.

Переговори проваляться, ми про це подбаємо.

Ви наполегливо переконували Трикутник.

Якщо щось піде не так, звинуватять вас.

Тому замість мене поїдеш ти.

Якщо з паянцями можна укласти мир, то чому б не спробувати?

На західному фронті нас тепер тіснять ґаніти.

Рен.

Рен.

Паянська королева знахабніла й забула, хто ми такі.

В інтересах республіки нагадати їй про це.

Сюди. Тримаймося разом.

Це Тамакті Джун.

Чекайте тут.

Іди.

Я просив вас зачекати, доки зберу інформацію.

Вона тут чи ні?

Принцеса Маґра тут і поки що в безпеці.

Ти чогось не кажеш.

Вона з королевою. Це все, що я знаю напевне.

А Кофун?

Про нього я не чув.

Відьмолови, що супроводжували його, йшли без карт Компасу.

Мабуть, ми прийшли перші.

Ходімо її шукати.

Знайдіть найвищий будинок.

Саме там облаштувалася королева.

Ти не підеш?

Королева вважає мене мертвим, поки що хай так і буде.

Треба зв'язатися з вірними мені відьмоловами

і пересвідчитися, що вони й досі мене слухаються.

Якщо нападемо на королеву, знадобиться їхня підтримка.

-А як ми тебе знайдемо? -Як настане час, я сам вас знайду.

Стережися королеви.

Таких ти ще не зустрічав, і тепер ти на її території.

Я можу себе захистити.

Так, але без голови це буде складніше.

Я все одно йому не довіряю.

Я теж. Але поки що він не зробив жодної помилки.

Не можна ходити такою великою групою.

Періс, залишайся тут з Шарлоттою.

-Знайдемо Маґру й заберемо тебе. -Я мушу захищати Ганіву.

А хто захищав Ганіву минулі 17 років?

На.

Бережи його.

Обережно, Баба.

Мабуть, вона там.

Вона дуже нам зрадіє.

-Тепер вона принцеса. -Вона все одно мама.

А якщо ні? Що, як це місто її змінило?

Тоді ми її врятуємо.

Два вартові. Шість кроків.

Два вартові. Шість кроків.

Назвися.

Я прийшов до принцеси Маґри.

Принцеса не приймає відвідувачів у палаці.

Іди звідси.

-Мене вона прийме. -Я сказав: іди.

Ганіво!

-Маґро! -Мамо!

Стій!

Тату!

Перестаньте!

Відійдіть.

Баба?

Ні. Ведмідь.

Я тебе знайшов.

Я знала.

-Мамо. -Ганіво.

О, донечко.

-Я думала, ти загинула. -Усе гаразд. Ти в безпеці.

Я тебе знайшов.

Маґро.

Ти не сказала, що в нас гості.

Баба.

Це лорд Гарлан.

-Це його дім. -Ні, кохана, наш дім.

-Що? -Баба, послухай.

Баба? Це Баба Восс?

Так.

Я Гарлан, володар Пеннси,

і це дуже ніяково, але я чоловік твоєї дружини.

Баба, ходімо нагору.

-Про що це він? -Ходімо, я поясню.

Ходімо.

Так, ідіть нагору. Випийте чаю.

Замовкни вже.