I Am Frankelda (Soy Frankelda)

Сни та кошмари йдуть рука в руку.

Що уявляєш ти, те уявляє тебе.

РЕАЛЬ-ДЕЛЬ-МОНТЕ, МЕКСИКА

ПРИНЦ

Мамо, я хочу побувати в їхньому світі!

Ти вже там!

Коли ти пишеш чи малюєш, твоя душа — чорнило.

Саме так вони існують.

Стають такими справжніми, як ти.

Гадаєш, вони мене бачать?

Мамо!

Допоможіть!

Мамо!

Допоможіть! Бабусю, допоможи!

Мамо! Рятуйте!

Франсіско, облиш те все. Допоможи мені.

МАРІЯ КОНЧІТА ПАРЕДЕС ДІОСДАДО ЛЮБА МАТИ Й ДРУЖИНА

Мені дуже шкода, Франсіско.

-Франсіско! Повернися! -О ні!

Допоможіть мені, будь ласка, знайти онуку!

Франсіско!

Де ти, мала негіднице?

-Франсіско, де ти? -«Принц…

готовий був на все, щоб урятувати батьків

і всіх, кого він любив».

Дівчинка тут, пані.

Ой, Франсіско!

Як ти смієш так з нами?

Франсіско? Сонце ось-ось зійде.

У східному крилі все чисто.

Зрозумів.

ТОПУС ТЕРРЕНТУС СВІТ ЖАХІВ

Фабуладоро, ти мене налякала!

Ходи зі мною.

Усе в порядку, пане.

«Принц відчув незбагненне бажання дізнатися більше.

Він вирішив прислухатися до інстинкту,

довірившись інтуїції та загадковому голосу, що кликав його.

Його пойняв неспокій, але не страх.

Він відчував щось дивне,

бо гадав, що йде назустріч долі.

Він ліз вище й вище,

шукав виходу зі свого страшелезного світу,

а голос, що його кликав, ставав дедалі живішим.

Він здивувався, коли опинився в чудернацькому місці,

де ніколи не бував раніше.

Він страшенно збентежився.

У нього заболів животик.

Навколо нього було безліч незнайомців.

То був новий світ».

Новий світ!

У неї трохи не всі вдома. Тобі так не здається, друже?

Що? Трохи? Та це жах, друже.

Вона просто хоче уваги.

Правда. Бідолашка.

Ні!

Я в захваті.

Мій батько видає важливі книжки.

Може, йому колись сподобаються твої оповідання.

-Мене звати… -Дуже смішно!

Чому ви всі такі злі до мене?

Франсіско! Мала негіднице!

Бабусю, там якесь страхіття!

Ой, дівчино, що ти там робиш?

Отець Косме розповів мені, що ти не повернулася після перерви

і що ти всіх тільки лякаєш.

Бабусю, там в агаві щось є!

Пробачте!

Нічого там нема.

Чого ти така? Не хочеш бути такою, як однокласниці?

Так хоч якась подруга була б.

Ти відьма!

Як ти мене назвала?

Негідниця мала!

Вибачте, але ви не повірите, що сталося.

Я міцно спав і…

-Усе добре, любий? -Так, мамо, все гаразд.

Верітено.

-Кохана. -Годі, мамо.

Якщо ти так його обійматимеш, він подумає, що вчинив правильно.

Трохи пообіймаю, а тоді він у мене довіку сидітиме вдома.

Що?

-Фіктуро! -Тату!

Тобі недобре?

Цей король і його нікчемна родина доведуть нас до загибелі.

Ти маєш зважати на наслідки своїх дій.

Колись тебе захищати буде нікому.

Зі мною все добре,

і я відкрив дещо неймовірне.

Гадаю, за допомогою Павукарфи можна мандрувати.

А ще я вам розповім…

Ні, Ерневаліто!

Ти маєш зрозуміти, що ти зробив дещо дуже небезпечне.

Ти мусиш бути обережнішим.

Між двома світами існує рівновага,

і наш обов'язок — боронити її.

Давно вже ніхто нікуди не переходив, і так воно на краще.

Пообіцяй, що нікому не розповіси про своє відкриття.

Добре, вибачте.

Також ти пошкодив найважливіше знаряддя нашого виду —

Павукарфу.

Ти маєш берегти її, бо колись ти на ній гратимеш

і таким чином впливатимеш на людську підсвідомість.

Це наш дар.

Його маємо лише ми — королівська родина.

Фіктуро, пора розповісти йому.

Що? Верітено, ти при своєму глузді?

-Він ще надто малий, щоб збагнути. -Що?

Я вже не маленький!

Я хочу знати, що по той бік.

Там була дівчинка, осяяна світлом.

Я не розумію. До мене промовляв голос.

Чи вона говорила про мене? Звідки вона мене знає?

Вона сказала, що я принц. Звідки вона знає?

Я не розумію.

Як вона про мене стільки знає?

Голос ніби знайомий, але я не знаю, хто вона.

Ви знаєте, що це все значить?

Вгамуйсь

Історія наша — це людства історія

Вони оповідають, а тоді…

Вигадка стає дійсністю

Вони лякаються вві сні

Ти — правда

Ти — вигадка

Диво єдності

Парадокс, живий у тобі

На папері

Вигадки частіш плетуться

-Нитками правди -Вигадка

І сни минулих літ

Що без облуди розкривають правду

Ти — правда

Ти — вигадка

Диво єдності

Парадокс, живий у тобі

Ми живемо у світі людських страхів.

Ми — думки, що їх лякають.

Ми — думки?

Тобто ми не існуємо?

Тобі здається, що ти не існуєш?

-Ти — сон -Ти — правда

-Ти — слово -Ти — вигадка

-Ти — правда -Ти — сон

-Ти — вигадка -Ти — слово

А єдиної істини просто нема

Ти — справжній

Фіктуро!

-Я тут. -Що це було?

-Не хвилюйся. -До тронної зали!

Ваші Величності, вам допомогти?

Дякую, капітане Мітелітасе. На жаль, королю вже не допомогти.

Даруйте, що турбую, але Королівський Кошмарописець

просить вашої негайної аудієнції.

Тату!

Запросити його?

Немає часу на ці формальності.

Вони

обурливі!

Годі!

Стій.

Ваша Величносте!

Сталася жахлива, руйнівна і скандальна флуктуація між двома світами!

Капітане.

Заради всіх тіней!

У вас кепський вигляд.

Може, пора переглянути пропозицію, яку я…

Прокустесе, зараз не час.

-Відведіть Ерневаля до його покою. -Що?

Принце, підете зі мною?

Тримай, тату.

-А… -Послухай мене, синку.

Стривай, Прокустесе.

Так, Ваша Високосте?

Що з моїми батьками?

Що ж, розумієте,

на плечах короля й королеви лежить важкий тягар.

Наш вид втрачає силу, міць і вплив

через тих нікчемних людиськ.

Ваші батьки першими відчули це на собі.

Я цього не допущу! Я допоможу їм!

Якби ж ви тільки могли. Та боюся, вам це не під силу.

Коли їх не стане, ми з вами працюватимемо разом.

Я поділюся своїми шедеврами,

і ви пошлете їх людям у вигляді кошмарів.

На жаль, ми живемо з ласки цих простих і неотесаних істот.

Ні! Я не хочу залежати від людей!

От якби ми могли перейти у Світ Життя,

отоді була б інша історія.

Чуєш… А хтось може туди перейти?

На початку, давним-давно,

страх самого страху набув форми,

і народилася величезна, перната павучиха,

Енкара Пишна.

Енкара зрозуміла, що її життя пов'язане зі страхом,

який вона навіює на людей.

За допомогою Павукарфи вона перейшла до людей і поневолила їх.

Довідливий Сеймут став на бік людей

і викликав Енкару на бій.

Але Енкара спіймала Сеймута і проковтнула.