Room to Move

-Усе гаразд? -Мгм.

-Це ваша перша дитина? -Так.

Добре.

Це серцебиття дитини.

Це живіт дитини.

Це права нирка,

ліва нирка,

хребет,

куприк, поперек,

спина, плече, лікоть.

У дитини багато простору для руху.

ПРОСТІР ДЛЯ РУХУ

Це голова дитини.

Це контур черепа дитини, вигляд зверху.

Це погляд на мозок зверху.

Анатомічних відхилень не виявлено. Розмір дитини в нормі.

Шлунок, хребет, сечовий міхур, нирки, серце —

усе, що я бачу в дитини цього віку на вигляд у нормі.

НОРМА

ЩО Є НОРМОЮ

ЩО ВВАЖАЄТЬСЯ ТИПОВИМ АБО НОРМОЮ

НЕЙРОДИВЕРГЕНТНИЙ —

ВІДМІННІСТЬ ПСИХІЧНИХ АБО НЕВРОЛОГІЧНИХ ФУНКЦІЙ

ВІД ТОГО, ЩО ВВАЖАЄТЬСЯ ТИПОВИМ АБО НОРМОЮ

ДЖЕНН

33 РОКИ ПО ТОМУ

Привіт усім.

Привіт.

У нас мало часу, тож…

У багатьох скоро випускний.

І на вашому шляху у світ ви зустрінете багато невідомого.

І саме в цей час буде відчуття, що пораду треба шукати всюди.

І це справді потрібно, щоб зрозуміти, як вам іти по життю.

Тож я хочу нагадати вам, що ви тут.

Зазирніть у душу й довіряйте собі,

адже у вас більше відповідей тут, ніж ви насправді думаєте.

Мені страшно.

Я не знала, що буде так важко…

дізнаватися про себе.

ПРОСТІР ДЛЯ РУХУ

У тебе є до мене запитання?

Так.

Але в якийсь момент я усвідомила,

що цікавість чи запитання — це небезпечно.

Десять і один…

Люди мають розуміти,

що деякі люди сприймають світ по-іншому.

Але вражає те, як неймовірно ти сприймаєш світ.

Якби в мене забрали танці, я б не знала, хто я.

Але саме тому це змінює все.

Розкажи більше.

Відбувається зміна, коли ти можеш визнати

й назвати досвід і почуття, які були з тобою завжди.

Це робить усе набагато реальнішим.

Завжди було відчуття, що щось просто не сходиться.

Тепер усе інакше.

Для нас проблемними є три сфери.

Комунікація.

Cоціалізація.

І повторювана й стереотипна поведінка.

Ти успішно опанувала ці три зони.

А я маю побачити це з часом

через твою історію та ранній розвиток.

Те, якою є людина, зумовлено нейробіологією,

що бере початок у ранньому дитинстві й супроводжує тебе все життя.

Тож ти відповідаєш критеріям розладу аутистичного спектра.

Розлад аутистичного спектра — це складний стан розвитку,

що передбачає постійні труднощі в соціальній взаємодії,

мовленні, невербальній комунікації та обмеженій/повторюваній поведінці.

РАС зазвичай діагностують у ясельному віці або в ранньому дитинстві.

Вплив РАС і тяжкість симптомів в кожної людини різні.

У тебе є до мене запитання?

Тобі щось потрібно?

Просто таке відчуття…

Ніби полегшення, щось таке.

Не уявляю.

Сьогодні я офіційно отримала

свій діагноз: «розлад аутистичного спектра першого рівня»…

ІАН СТЮАРТ ЧОЛОВІК ДЖЕНН — ПРОДЮСЕР

…«Потребує підтримки».

Збирайся.

Збирайся?

-Так. -Куди?

У подорож.

Я забув, що ти не любиш аналогії.

Я не вловила думки.

Так, мене переповнювали почуття. Ніби я…

Було відчуття, ніби я не довіряю своєму розуму, дивне відчуття.

Ніби…

Я читатиму про риси

людини з аутизмом або РАС першого рівня,

і читатиму ніби про себе,

І все мені зрозуміло й глибоко відгукується.

А потім за мить відчуття, ніби я все це вигадала й це неправда,

або що я шукаю швидке рішення чи щось таке.

Я граю із собою в дивну гру розуму.

Але сьогодні я офіційно отримала діагноз.

Тож я можу ніби зітхнути з полегшенням

і пізнати себе.

Мені здається, в мене не було ніколи

можливості чи нагоди це зробити.

Тому це здається важким, але певною мірою…

обнадійливим.

І я вдячна,

що мала нагоду пройти цей процес.

То чому ти боїшся?

Участь у документальному фільмі — це мій найгірший кошмар,

Спілкуватися з іншими

на досить глибокому рівні, і…

Я довіряю Алексу, але не люблю робити те, чого не вмію.

Але ти знаєш відповідь,

бо все, що ти вмієш зараз, колись ти не вміла робити.

Що допомогло тобі якимось чином подолати ці моменти?

Я кажу: «Я не знаю, де я». Як справи?

-Радий знайомству. -Навзаєм.

-Це Іан. -Привіт, Іане. Я Алекс.

Я вважаю, що це правильно.

Тож просто зроблю це.

КВІНС НЬЮ-ЙОРК

Це Джеймс.

-Ого, подивися. -Ого. Як старається.

-Оце подача. -Оце вигляд.

І сама легенда.

-Це фото… -Мій перший концерт.

-Рука… -Так.

-Можна я тебе підключу? -Авжеж.

Я хвилююся, бо не знаю, як знімають документалки…

АЛЕКСАНДЕР ГАММЕР РЕЖИСЕР

…або, типу, як ви працюєте, і…

-Ти й мене знімаєш. -Так, знімаю.

Я просто намагаюся зафіксувати, як вона існує в просторі.

І це прекрасно.

Це дивно, бо кожна людина, з якою я перетинаюся зараз,

не знає цього.

А ще треба думати, як усе зняти…

Це просто божевілля.

Усе…

Кожен день — це день, якого не було в моєму житті.

Ви здивуєтеся.

Овва, погляньте.

У мене є мужність…

«ТАНЦІ БЕЗ МЕЖ» 2003 РІК АРТИСТ РОКУ

…на вчинки в ім'я танцю,

які були б мені не під силу, як просто Дженн.

-Як те, що ми робимо зараз. -Згоден.

І багато чого в моєму житті,

адже в самому зародку кожної взаємодії

чи кожної можливості, чи кожної роботи:

«Ні, я не хочу цього робити».

Я миттєво відчуваю тривогу.

Та все ж я це роблю.

Я теж такий.

Та, думаю, цей проєкт інший.

Чесно кажучи, я не дуже впевнений, що це.

Уся моя кар'єра крутиться навколо того, що виступ дає глядачам.

Але я завжди хотів дослідити,

що виступ дає самим артистам.

Саме так.

І це привело мене до психотерапії на основі руху,

що можна вважати вишуканою заміною слів:

«спілкування через танець, коли слова безсилі».

-Точно. -У мене з цим проблеми.

ШІСТЬ РОКІВ ТОМУ

-Ти перша, про кого я подумав. -Звісно.

Я розумію, що минуло шість років, але я звернувся до тебе,

бо стежу за твоєю кар'єрою, відколи ми зняли кліп разом.

Думаю, це доля, що після стількох років

я написав тобі в день, коли ти отримала діагноз.

Я досі не можу це переварити. Це так дивно.

Я повернувся додому з поїздки в Лос-Анджелес.

Наступного ранку в нас мав бути сеанс. А тут — імейл.

-Так. -А потім її несамовитий сеанс.

Що тебе привабило у виконавському мистецтві й танцях?

Раніше я казала, що…

мене просто підвели до цього,

і я закохалася в це.

І відчуття, що це моє призначення

і це те, що я маю робити в цьому житті.

І це мій талант.

І таким чином я спілкуюся з людьми.

І так я можу допомогти людям.

Але в мене завжди було відчуття, що мене ведуть

або радше проводять по життю,

що… я й досі так відчуваю,

але… я думаю, що я просто…

Я просто стала помішана на танцях, можливо, тому що я з аутизмом.

І це мені допомагало,

і я тільки зараз розумію, як саме.

Добре, побачимо, що з цього вийде.

Почнемо потихеньку. Я буду твоєю тінню.

-Гаразд. -Подивимося, що з цього вийде.

Тоді почнімо.

«КРОКИ»

ВІТАЄМО В СТУДІЯХ РІПЛІ-ГРІЄР

ГРОМАДСЬКИЙ ЦЕНТР «ҐІБНІ КОМПАНІ»

ШКОЛА МАРТИ ҐРЕГЕМ СТУДІЯ 1

Раз, два, три, чотири, п'ять, шість…

І раз, два…

Так, Баррі!

П'ять, шість…