Criminal Record

Містере Ґілфойл, я розпакував усі ваші покупки.

І газету для вас залишив.

Я взяв пʼять фунтів, якщо ви не проти.

Це мед?

Так. Хочеш подивитися?

А можна?

Так. Надінь оце.

Не бійся. Вони не вкусять.

Що ти бачиш усередині?

- Нічого. - Ага.

Це погано?

Бджолина матка старіє.

Там мають бути яйця, але їх у неї мало.

Детектив Ленкер? Справа Еррола Метіса з архіву за 2011 рік.

Послухай уважно.

Висока тональність. Вони розлючені.

Відчувають, що насувається зміна, і їх це нервує.

ПОСТУКАЙТЕ І ЗАЧЕКАЙТЕ

А що вони зроблять?

Ну, робітниці спробують створити нову матку,

щоб вулик не загнувся.

Але стара матка намагатиметься усунути суперницю, яка загрожує їй особисто.

Бо матка може бути лише одна.

І що буде?

Вони битимуться.

До переможного кінця, доки одна не знищить другу.

КРИМІНАЛЬНЕ МИНУЛЕ

Перестань. Годі, Престоне.

Дари від зовнішнього світу.

Подумав, що вас дістала розчинна кава й ультрапастеризоване молоко.

Ви мій рятівник.

То яка у вас важлива справа, що не можна було поговорити після обіду?

Коли ми познайомились, я сказав,

що не зможу забрати ваш біль.

Я можу тільки працювати цілодобово, щоб та...

людина, яка таке вам заподіяла,

усе життя провела за ґратами.

Я наполягаю на обвинуваченні у замаху на вбивство.

Добре.

Сьогодні буде зустріч з прокурорами.

Нічого не обіцяю.

Як я вже казав, іноді на таке потрібен час.

ЮРИДИЧНА КОМПАНІЯ «ХАН І ПАРТНЕРИ»

- Скажи? - Це архівні матеріали?

Це журнал Геґарті.

Еррол несамовито заперечував усе, відстоював невинуватість.

А потім, менш ніж через дві доби, добровільно зізнався.

У перерві між цими подіями була поїздка на місце злочину.

- Під час поїздки щось сталося. - Однозначно.

Щось...

Нема сенсу говорити, але щось таки сталося.

По-твоєму, це не підозріло?

Я так не сказала. Але це не новина. У суді про це йшлося.

На апеляції теж. Нуль співчуття.

«А хочеш зʼїздити туди, де два дні тому

жорстоко зарізали твою дівчину?». Але таке практикують.

Ясно. А чого ж тоді «Ха»?

Ти так сказала, наче побачила щось цікаве.

Можливо. Я не знаю.

Малоймовірно, але ось. Сьома тридцять.

Сьома тридцять, надходить дозвіл від доктора Голлінґворта.

Дозволено допитати Еррола.

- А потім? - Потім сам допит.

Десята тридцять, допит Еррола Метіса, під присягою.

А що було в перерві?

Нічого не було.

Нічого.

Бачиш?

Лікар дає «добро» о сьомій тридцять. Після того нових записів нема.

Їм потрібен арешт.

Чому не допитати його,

одразу як лікар дав «добро»?

А вони вичікують три години. Чому?

Може, він не жайворонок. Хотів довше поспати або...

Чекали, коли зміниться черговий адвокат.

- Переглядали список, доки... - Не трапився лояльний.

- З ним можна домовитися. - Він не здасть.

ПРАВОСУДДЯ ДЛЯ ЕРРОЛА

СЬОГОДНІ ЙДУ ДО ЕРРОЛА У ВАЙТКРОСС. ПРОШУ ПРО МОЛИТВИ!

ВАША ЛЮБОВ – НАШЕ БЛАГОСЛОВЕННЯ

#ВОЛЮЕРРОЛУМЕТІСУ #ПРАВОСУДДЯДЛЯЕРРОЛА

А ця додзвонювачка, якщо її знайдуть...

Розумієш, до чого я веду? Це ж бомба.

Вона по телефону – по телефону! – сказала, що знає, хто вбивця.

Я всіх поставлю на вуха. Розумієш? Я не знатиму...

Ерроле!

- Синку, це ж прекрасно. - Мамо, я не можу.

Ти не розумієш? Я не можу.

Ти тільки гірше мені робиш.

- Ні, синку, я... - Не потрібна мені твоя допомога.

Як ти не розумієш?

Я не хочу...

Не хочу надіятися.

Мамо, я хочу забути.

Дай мені просто забути.

Ти втомився. Лягай спати раніше...

- Коли ти так робиш... - Поголися.

...стає тільки гірше.

Ти робиш тільки гірше.

Господи.

Не треба.

Просто дай мені спокій.

Ну от як?

Як мені розрізняти... усі ці саморізи...

Може, тобі не потрібен стіл.

Ліса?

- Як це ти його знаєш? - Ти серйозно?

Як ви познайомилися?

Не вказуй мені, що робити, з ким зустрічатися,

з ким тусуватися.

Ви обоє неврівноважені, вразливі. Я про тебе турбуюся.

Ти мене контролюєш, наче я – справа, яку треба розслідувати.

Лісо.

- Я зробив, що міг. Клініки, метадон... - Що міг?

...віддавав завдатки за квартири, які ти громила.

Я роблю те, що повинен, щоб знайти рішення.

Он для чого це все? Он для чого?

Рішення шукаєш?

Увечері даєш дочці ширнутися, щоб не кинула тебе самого?

- Я твій тато. - Ти не мій тато.

- Я про тебе піклуюся. - Ти мій дилер.

Ти хоч розумієш, яка це шизуха?

Якби не це, ти була б мертва. Сама прекрасно знаєш.

- Знаєш, що найгірше? - Сідай у машину.

Ти сядеш, сама знаєш.

- Тобі це подобається. - Що?

Ти страшенно боїшся, що я тебе покину

і ти станеш іще одним жалюгідним самотнім старим.

Жаль, що ти не здатна піти з дому, тому навіть не починай.

Та ти... Та в тебе немає ні друзів, ні сімʼї...

- Сядь у машину. - А що, не так?

- Сідай у машину. - А знаєш що? Це ти хворий.

Сядь у машину. Надінь...

Тримаєш на привʼязі, як тваринку.

І знаєш що? Не дивно, що мама перестала боротися.

Кому треба це життя, якщо воно – з тобою?

Піди вдягнися.

- Вали звідси. Пішла. - Вали звідси. Вали.

А як, по-твоєму, ми познайомилися?

Чорт!

Зараза!

Це було в 2011-му, не знаю, чи ви памʼятаєте.

Ви тоді захищали Еррола Метіса.

Я памʼятаю, він зізнався.

Цікавлять ваші взаємини з поліціянтами, які вели розслідування.

Наприклад, чи були ви з ними знайомі до цієї справи?

- Треба підняти свій архів. - Не потрібно. Я...

За два тижні до того ви захищали місіс Дестіні Болейсі,

її обвинувачували у зберіганні з метою збуту.

І слідчим був той самий чоловік.

Інспектор Деніел Геґарті.

Не знаю, чого ви добиваєтеся.

Щось сталося, коли ви були на місці злочину?

Не зрозумів?

Ви весь час були з клієнтом?

Авжеж, весь час.

А інспектор Геґарті пояснював, як домігся зізнання Еррола?

Детективе Ленкер, на жаль, цими розпитуваннями

ви зазіхаєте на професійну таємницю,

знати яку має право тільки мій клієнт,

відповідно до розділу 1.3e Закону про надання юридичних послуг 2007 року.

Я припускаю, що ви це знаєте.

Але якщо ви тиснутимете,

я буду змушений звернутися до вашого керівника

і попросити, щоб він вам пояснив.

Дякую, містере Кардона.

А ще попросіть, нехай розповість, що таємниця анулюється,

якщо адвокат вступив у змову з метою вчинення шахрайських дій

або, за аналогією, іншого злочину.

Не проводжайте.

Ліса. Де вона?

Я збирався ска... Стоп. Я думав, вона з вами.

Що сталося?

- Вона... - Що?

Вона не дзвонила?

- Що ви їй сказали? - Не починай.

- Слухай... - Я її пошукаю.

Ні. Вона, мабуть, поїхала додому.

Нікуди не йди. Я поїду додому.

Вона там, сидить на ґанку.

Я загубив ключі, інакше б тебе не питав.

- Вам треба кудись? - У мене зустріч за 45 хвилин.

Той заарештований. Через малого в парку.

- Вона казала... -«Вона» – це моя дочка.

Її перло від радості.

-«Перло»? - Ага.

- Навряд. - Вона вами пишається.

Неправда.

Зроби щось корисне. Обдзвони її друзів.

У неї немає друзів.

Точно.

Доріс, почекай.

- Бувай, Латішо. - Дай поясню.

Ні. Ти казала, що втратиш дітей. Я тебе підтримувала.

- То була правда. - Я не хочу цього чути.

- Я хочу допомогти. Клянуся. - Не хочеш. Ніхто не хоче.

Ані ти, ані мій чоловік, ані Еррол.

І знаєш що? Яка різниця?

Ти мені не потрібна.

Я не здамся.