Um Pai em Apuros

Здуріти можна.

Я ніколи ні в чому не відмовляв своїй сім'ї.

Іноді мене не було поруч, бо не виходило, але навіть тоді

я дбав про все, щоб мене не бракувало.

Я навіть не зраджував.

Може, подумки, але…

Але в дітей завжди все було.

А вони багато хочуть. «Тату, я хочу на цей курс».

«Хочу дрон». «Хочу планшет».

Я даю їм усе, що вони просять. Я не відмовляю.

А потім мені дзвонять: «Не хочете зробити пожертву?»

Я навіть не знаю, що жертвую. Роблю це на автоматі.

Зрозумійте, якщо я не хороша людина,

якщо я не хороший батько,

якщо я не хороший чоловік, то поняття «хороший» неправильне.

Ай! Вода!

Тому, на моє виправдання, ви маєте зрозуміти,

що мені зараз дуже важко.

ЛАСКАВО ПРОСИМО

ТАТКОВІ ТРУДНОЩІ

ЗА 2 ТИЖНІ ДО ЦЬОГО…

Це чудово. Просто чудово.

-Доброго ранку, булочко. -Доброго, солоденький.

Перепрошую, пане. Вибачте, що турбую.

-Постежиш за бутербродами? -Так.

Це перекус для дітей.

Усе просто. Загориться зелений — готово.

-Ясно, люба. -Ясно?

Мамо, ти так набридла! Щодня вимикаєш кондиціонер.

-Там спека. -Мамо, де мій дрон?

-Я бачив його біля шафи. -Ні. Дрон полетів.

Ніхто не знає, де він. Час снідати.

Ти правильно виховуєш доньку?

-Том-Том прокинувся. -Привіт, сонечко. Доброго ранку.

Доброго ранку. А мені не скажеш?

-Доброго, мамо. -Супер.

Більше нічого немає. Татко спалив бутерброди.

Люба, я зайнятий.

Я ж не можу робити все й одразу.

-Мамо, у нас закінчилася гранола. -Зачекай.

Сир розкис після холодильника.

-Зачекай. -Мамо, масло занадто тверде.

Зачекай.

Раз ти моя адвокатка, допоможеш мені з пунктом у контракті?

Мені треба розібратися до роботи.

Параграфи 146, 147, 148, пункти 3 й 1. Я не розумію формулювання.

Мені треба підготуватися.

-Допоможеш із контрактом? -Що?

У вас велика компанія. Попроси юриста допомогти.

Вісенте міг би допомогти, але нащо він мені,

коли найкраща юристка у мене вдома?

-Колишня юристка. -Колишніх юристів не буває.

-Тут є складні формулювання. Я думаю… -Любий, послухай мене.

Що пізніше я виїжджаю, то гірші затори.

Ти б знав це, якби возив дітей до школи.

Дай мамі подивитися. Повернися. Глянь…

-Це можна виправити. -Знайшов.

Я не можу зараз!

Треба зробити їй зачіску. Боже.

-Мама спробує ще раз. -Я це запам'ятаю.

Цього разу буде гарніше.

Бігом! Ми запізнюємося!

-Серйозно, не зараз. -Але…

Неймовірно. Доброго ранку, Сімоні!

-Пан Фред ще тут? -Так. Послухай.

Я вчора була на ринку. Купила чайот, цукіні…

Батат був жахливий. Приготуємо сьогодні рис із броколі?

Діти, покваптеся!

-Ходімо. Швидше. -Доброго ранку!

-Їдьмо до школи. Ти підеш із Жуаном. -О, Том-Томе!

-Бувай, Сімоні. -Я відвезу дітей до школи.

Сімоні, перепрошую. Ти забилася? Ти кульгаєш. Що сталося?

Ні, у мене просто одна нога коротша за іншу.

-Відколи це? -Від народження.

Знаєш, що сьогодні за день у школі?

День…

Фреде, Сімоні з нами вже сім років.

Просто нагадую. Ти сім років не помічав, що вона кульгає?

От бачиш? Мені потрібна твоя допомога. Я не зрозумію цей контракт.

-Давай сюди. -Дякую.

Їдьмо.

-Усі пристебнулися? -Так.

-Тоді рушаємо. -Рушаймо.

Бувай, татку. Бувай.

-Цілую, татку. -Бувай.

Їдьмо.

ВІТАЄМО! БУДІВЕЛЬНИЙ ЦЕНТР «У КРОЛИКА»

ВХІД

ДЛЯ СПІВРОБІТНИКІВ

-Привіт. -Ага.

-Я знаю, друже. -Козел.

Іди вже. Мені нічого тобі сказати.

І не кажи. Я ж навчався у Кембриджі. Я найкращий.

У Кембриджі?

Він говорить англійською, французькою, усіма мовами одночасно.

Придурок.

«Я найкращий у Кембриджі».

-Доброго ранку. -Доброго.

-Доброго ранку, пане Фреде. -Доброго, Бет.

Кава жахлива. Я її сьогодні зіпсувала.

Чудово. Кажеш «доброго ранку», а доброго в ньому нема.

Пийте швидше, бо начальство вже йде.

Прекрасно.

…не пропустіть наші ексклюзивні пропозиції.

Мене це так бісить.

Ми з цим розберемося.

Матеусе.

ВІДДІЛ КАДРІВ

Звісно, унітаз може бути мистецтвом. Залежить…

-Доброго ранку, Фреде. -Доброго.

-Пане Понтесе. -Доброго ранку.

Доброго ранку, Данте. Радий бачити. Усе гаразд?

Фреде, Матеус хоче тобі дещо показати.

Прошу.

Камери спостереження зафіксували одну з прибиральниць.

Що вона вкрала?

Баранцеві гвинти. Три штуки.

-Три коробки? -Ні.

-Три гвинти. -А, ясно.

А я думав…

У нас тут делікатна ситуація.

Хтось краде, але аж три предмети.

-Так. -Що нам робити з цією людиною?

Що робити?

Дрібна крадіжка, нічого серйозного. Не можна ж…

Це складно. Думаю, справедливо було б винести догану.

-Так. -Це буде прикладом для неї.

І для компанії загалом…

-Ні? -Можливо.

Тобто?

Лише догану? Сьогодні три гвинти,

а завтра — збройне пограбування.

-Пограбування? -Так, справді.

-Так? -Так.

Звісно. Звісно, так.

Він має рацію. Ми маємо показати приклад.

Ми маємо показати приклад. Ось що я пропоную:

відсторонення на три дні, щоб вона подумала.

-Звісно. -Так?

Три дні. По одному за кожен гвинт.

Мені здається, чи ти применшуєш проблему, Фреде?

-Можливо. -Я?

-Так. -Ні…

Я казав про три дні за кожен гвинт.

Ви не дали мені закінчити думку.

Три дні за кожен гвинт.

Отже, дев'ять. Хай буде десять.

Так. Логічно.

На мою думку,

ця пані має заплатити за весь запас шурупів.

Ого.

Чув?

Я згоден.

Хлопці, та ну. Та годі вам!

Будьмо раціональними. Бо я починаю дещо помічати.

Емоції беруть гору над розумом. Годі вже. Треба її звільнити.

Так, я згоден. Не можна дозволяти емоціям брати гору.

-Саме так. -Дуже добре. Молодець, Фреде.

Ось документи на звільнення. Підпиши, і все.

У мене немає ручки, бо я…

Візьми мою.

Матеусе.

-Це було жорстко. -Якого біса?

-Це було зайве. -Сьогодні хоч два пива за ціною одного.

-Клас. -Бо мені треба два.

Замовлю одне, отримаю два і видую їх сам.

-Що? Ти такий егоїст? -Егоїст?

Глянь, що я переживаю. Як мене нагинає Данте.

-Він як лиходій із мильної опери. -Ні, це пан Понтес.

-Він радше підлабузник. -Отже, два лиходії.

-Два тягарі. -Так.

Слава Богу, що сьогодні два пива за ціною одного,

бо ми справді на них заслужили.

Так. І в очах буде двоїтися, як прийдеш додому.

-За нас. -За наш вибір.

-І за коханих. -За коханих.

Так. Дякую, Марконі. Дуже вдячний, друже.

Бути дорослим — це відстій.

А ми ще думали, що буде легше. Так?

Роберті пощастило. Вона там зараз насолоджується…

Зрозумів? Це щастя.

Кларісо! Я ж казала тобі припинити.

Мамо, Жуан порушує нашу домовленість!

Я попросив п'ять хвилин, мамо. Можеш мене не діставати?

-Я їсти хочу, мамо. -Я теж.

Я тут одна і зайнята вашим братом.

-А де тато? -Хай привезе піцу.

Але сьогодні вівторок, і тато гуляє.

Він не повернеться до десятої.

-Ні. -Віддай пульт, Жуане!

-Ще п'ять хвилин! -Віддай!

-Я старший. -Ти б не дав мені п'яти хвилин.

До речі про наші думки…

У нього твоє обличчя, але йому більше пасує.

Знайшов!

-Подзвонимо дітям? -Та припини.

Хто дозволив вам не спати так пізно?

Навіть Том-Том не спить.

Він щойно заснув. Не дай Боже прокинеться.

Вимкни телик.