Masters of the Universe

З чого ж почати?

Якщо чесно, я гадаю,

що я той, ким я є, завдяки своєму походженню.

Етернія — світ безмежної краси.

Там є все, що існує лише в легендах та оповідках на ніч.

На Етернії це реальність.

Грифони, дракони, тигри, що говорять,

зачаровані ліси, вогняні пустелі, острови в небі. Що завгодно.

Я не під кайфом, чесно.

А ще є замок Сірого Черепа.

Мій тато якось сказав, що Етернія — серце космосу.

А Сірий Череп — серце цього серця.

І серце серця…

серця — це сила Сірого Черепа.

Кажуть, вона здатна зробити людину могутньою, як бог.

З міркувань безпеки цю силу заховали у вмістилище.

У давній меч, який назвали мечем Сили.

Знаю, але це вони так вирішили.

За легендою, коли Етернія переживатиме скрутні часи,

з'явиться герой, що вправно володітиме мечем

і рубатиме ним,

аж дух перехоплюватиме.

Доти меч зберігатиметься в замку

під пильним наглядом Чародійки,

розумної, давньої

і трохи лячної, якщо чесно. Але вона прикольна. Серйозно.

Сотні років Сірий Череп перебував під захистом моїх предків.

Я походжу з доволі славетного роду героїв.

Шанованих, сильних, безстрашних.

Мамо, я не хочу битися.

Вони всі більші й сильніші за мене.

І в мене погана координація.

- Дурниці! Хто тобі таке сказав? - Крінджер.

Це правда. Він найменший і найслабший.

Дивно, що він ще жодної кістки не зламав і не загинув.

То що має робити принц замість тренування?

Не знаю, я б краще відпочив і погрався з Крінджером.

Іди. Я знайду клубок ниток і не нудьгуватиму.

Допоміг, називається.

Мені обов'язково йти?

На тренування. Негайно.

Увага, майбутні звитяжці Етерноса.

Переможеним не ставлять пам'ятників,

вулиці не називають на честь боягузів

і парадів на честь зусиль не влаштовують.

Ця земля, палац, усе ваше життя

існують завдяки чоловікам і жінкам, які вигравали битви.

Як Зброємайстер короля, я виграв багато боїв.

Тому ми всі тут.

Я рятував дупи ваших матусь і татусів.

Рятував дупи ваших сусідів. Рятував дупи матусь і татусів сусідів.

Це чимало дуп. Словом, я бився за вас,

а тепер ви битиметеся для мене з блискавичною реакцією,

прицільним оком і тріумфальними м'язами.

І цим.

Хтось знає, що це?

Це кийок.

Дякую, що пояснив очевидне.

Ще хтось?

Тіло!

Зброя.

Молодчина.

Це ваша зброя. Вона є продовженням вас.

Оберіть партнера. Озбройтеся.

Я хочу бачити великі яскраві синці.

Хочу бачити закривавлені носи. Хочу бачити надщерблені зуби.

До роботи. У вихідне положення.

- Діано, хочеш… - У бою ти б двічі помер.

- Адаме. - Очі догори!

Як б'єш у лице, дивися суперникові в очі.

Парируй, бо вдарю сильніше.

Може, сядемо і поговоримо?

Адаме, бийся, як можеш.

Добре. Тіло.

Що ти за подруга?

Подруга, яка тебе поб'є.

Дункане.

Як там наші новобранці?

Дуже старанні, сір.

Усі?

Не танцюй, Адаме.

- Годі. - Удар мене!

Він виставляє себе на посміх.

Я обіцяв зробити з нього чоловіка і зроблю.

Так. Але якого чоловіка?

- Адаме! - Удар мене!

Він її роззброїв.

Так нічого не буде, друже.

Я виграв!

Ти дуркуєш, Адаме.

Хлопче.

Бийся зі мною. Оцим.

Підніми.

А тепер…

захищайся.

Тату.

Тату!

Цей світ — не місце для слабаків.

Так, тату.

Ану повтори.

Цей світ — не місце для слабаків.

Адаме. Вставай!

Вставай.

Якщо ти впав…

зведися на ноги і тримайся гідно. Чуєш?

Більше впевненості.

Коли він обернеться, то побачить тебе.

Покажи йому, що здатен витримати удар.

Коли він обернеться, то побачить не наляканого хлопчика,

а побачить чоловіка.

Кого він побачить?

- Чоловіка. - Добре. Дивись.

Зараз він обернеться.

Забудь, юначе.

Виставу закінчено. До роботи. Хутко.

- Адаме. - Що ти тут робиш?

Іду за тобою.

Я прийшов сюди побути на самоті, тож…

Не будь сквінком.

Я не думаю, що ти був слабким

сьогодні на тренуванні.

Тато так вважає.

Це… Чародійка?

На що вона дивиться?

Королю Рандоре, на нас напали.

Усе під контролем, сір.

Королівська гвардія готувалася.

Обіцяю:

ані ви, ані ваша сім'я не постраждає.

Я відведу вас до Сірого Черепа. Гвардійці!

Усе гаразд.

Будь поруч.

Тіло! Ходімо.

Тату,

мені страшно.

Хто навчив тебе цього слова? Га? Не я.

Усе буде добре, зозулько.

Хай там що, поки я поруч, не хвилюйся. Чуєш?

Ходімо.

Ідіть!

Їх надто багато.

Велика армія означає одне.

Більше цілей.

Бігом!

За мною.

Нам сюди.

Будьте там.

Палацові тюхтії.

Сір, ідіть і не зупиняйтеся.

Ідіть. Я про все подбаю.

Комусь закортіло прочухана.

Я б не радив.

Як ти смієш вриватися в моє місто? Ти не знаєш, з ким маєш справу?

То скажи мені.

Я Дункан, командувач Королівської гвардії.

Зброємайстер короля.

І сьогодні…

І сьогодні…

ти програв.

Тату.

Ну ж бо. На ноги. Вставай. Прошу.

Тіло.

Я програв.

Ходімо.

Тримайся.

Правління Рандора закінчиться сьогодні.

Ти був повірив у свою силу і перестав боятися того, що чаїлося в тіні.

А то був я.

Я чаївся.

У найглибших і найтемніших закутках усесвіту.

Я чаївся.

А тепер я виходжу на світло…

щоб ти побачив своє падіння.

Іди. І не озирайся.

Адаме, не хвилюйся, хлопчику. Я тебе захищу.

Будь сильним, сину. Я їх затримаю.

- Тату. - Ідіть!

Тату!

Що ти зі мною зробиш, лиходію?

Зітну тобі голову.

Хай що мені судилося, Етернос ніколи не буде твоїм.

Твій палац — це лише цегла і скло,

корона і мантія.

Ні, я хочу силу, яка стоїть за цим.

Евезлін!

О, Евезлін.

Гарно сказано, лорде Скелеторе. Поетично.

Заберіть його. Його дні скінчилися.

З новим світанком

Етернія побачить мій прихід.

- Усе. Я закінчив. - Звісно, володарю.

- Коли піднімаю кулак, я закінчив. - Так.

Це крещендо!

Знатимемо на майбутнє, володарю.

Вони йдуть.

Сірий Череп упаде.

Ні, вистоїть.

Принеси мені меч, дитино.

Поквапся.

Заховай меч у безпечному місці, якнайдалі звідси.